З початку карантину Людмила вирішила відкрити для України нові можливості дизайнерської роботи. Зараз жінка має двох діток та лише пів року тому вийшла з декрету. Та вже зараз дивує своїми креативними ідеями.

– Колись була благодійна акція з продажу краваток на порятунок онкохворій дитині, – ділиться пані Людмила. — За символічну суму їх можна було придбати. У Віталія Головенька, який подарував свою колекцію краваток на цей захід, залишилося кілька десятків. Я запропонувала їх використати для пошиття сукні. Підібрала за кольоровою гамою. Розпорола тканину, відпарила та зшила між собою. Чесно кажучи, вийшов шикарний низ сукні. І навіть не довелося робити викрійку.

Спідницю скомбінувала із трикотажною легкою кофтинкою. І ось — ексклюзивне вбрання готове. Згодом вирішила приступити до пошиття сумок. Це більш копітка справа. А ще, мені подарували скатертину з українським орнаментом. Вона у народі називається «доріжка». Я її перешила на спідницю. У поєднанні з вишиванкою, віночком вийшов оригінальний національний костюм.

Це вже екодизайнерство. Адже повторно використовується матеріал. Він не йде на ганчір’я, а потім до смітника та не засмічує природу.

Марина Романова