Я — Олександр Плотіцин. Я вижив у російському полоні, щоб повернутися додому. Але поки я був у неволі, в мене вкрали все: гроші, дім, спокій і право бути батьком.

ХТО ЦЕ ЗРОБИВ?

Моя колишня дружина (розлучені з 2018 року) — Плотіцина Олена Сергіївна, чинний співробітник поліції (начальник сектору адміністративної практики Житомирського РУП №2 ГУНП).

Користуючись моєю безпорадністю в полоні та своїм службовим становищем, вона вчинила те, що не вкладається в голову:

Привласнення коштів: Вона отримала мої державні виплати — близько 4 млн грн. Як законний представник дітей, вона мала зберігати ці кошти або витрачати їх на малечу. Натомість гроші зникли. Математика проста: на одну дитину мало б витрачатися близько 60 000 грн щомісяця. Де ці гроші?

Махінації з нерухомістю: Вона фактично позбавила житла власних дітей! Щоб переоформити мою квартиру на свою матір, вона виписала дітей з помешкання, замість того, щоб оформити за ними право власності.

Службовий тиск: Тепер на мене, ветерана, викликають наряди поліції та пишуть фальшиві заяви про «погрози вбивством». Навіть під час мого нагородження була спроба відібрати автомобіль!

МОЯ ВІЙНА ТРИВАЄ

Це вже не просто сімейна суперечка. Це цивільно-правовий конфлікт, який став злочином, коли працівник правоохоронних органів використовує свої повноваження та “жіночі амбіції”, щоб знищити захисника.

Сьогодні я воюю на два фронти: на передовій за Україну та в судах за своїх дітей і справедливість. Якщо таку схему можуть реалізувати проти військового після 32 місяців неволі — це може статися з кожним!