Маргариті Лапчук 13 років, вона проживає у Вінниці та вже більше 8 років здобуває перемоги на спортивній арені.

На її рахунку більше 100 призових місць на загальноукраїнських змаганнях та чемпіонатах. Мама Ірина працює на фабриці «Рошен», а тато Сергій — інженер. Сама ж чемпіонка навчається у школі №35 та займається гімнастикою у МДЮСШ-1.

– У гімнастиці вже 8 років. Вперше перемогла у 5-річному віці. Це був по-справжньому важкий бар’єр. Та його я подолала за допомогою свого тренера Уляни Гвоздинської. Мрію отримати звання майстра спорту з художньої гім­настики. Тре­нуюся щоденно, але секцію від­ві­дую 5 разів на тиждень по 5 годин.

– Маргарито, тренування займають більшість твого часу. Чи встигаєш ти опановувати шкільні предмети? Та чи відчуваєш конкуренцію серед ровесників?

– Раніше я була відмінницею в школі, але зараз оцінки погіршилися через брак часу. Та в майбутньому я покращу успішність. Звісно, серед ровесників є конкуренти. Але, на жаль, молодь у наш час не розуміє, що таке спорт. Комусь достатньо зробити гарні фото для інстаграму і при цьому вважати себе королевою.

– Як кар’єра спортсмена залежить від гро­шових спроможностей бать­ків?

– Я не рів­няюсь на гір­ших від себе ніколи! Іноді здається, що комусь під­суджують, але я не маю права це стверджувати. Навіть ду­мати про таке для спортсмена — гріх. Бо втрачається будь-який стимул. За участь у кожному конкурсі потрібно платити, та це не означає купити собі місце чи медаль. Інколи одне змагання обходиться у шалені кошти, а ще костюми та спеціальні предмети для виступу. Тому я ще раз наголошую, що вдячна батькам та дідусю за їхній вклад у мій розвиток.

Зараз я виконую програму кандидата у майстри спорту України. Найближчий рік буду її захищати. На першому плані — це отримати кандидата в майстри спор­ту, а потім буде видно.

Я знаю гімнастів, котрі реалізовувалися за кордоном. Більшість — у кращих гімнастичних шоу світу. Проте своє майбутнє я хочу будувати в Україні. Не виключено, що воно буде пов’язане зі спортом.

Софія Копач