Сміливі ніжки, щирі оченята…
Трьох літ від роду… і далекий шлях…
Ступай, ступай, маленька Божа Мати,
Тепер все людство у Твоїх руках.

Здолай ці сходи для спасіння світу.
Ми кожен подвиг збережемо Твій.
Ступай, ступай… Тобою нам зоріти
Між буднів розтривожених завій.

Захарія чекає і трепече:
– Сама… ніхто за руку не веде…
Ступай, ступай, безсмертності Предтечо.
Радій, народе, твоя Мати йде!