Життєва історія про кохання та смерть як покарання за зраду.
Катерина – кохана дружина, зразкова мати та добра колега. Віктор – чоловік – обожнює дружину, не встигне вона кашлянути, як зразу ж на лікарняний, аби Катрусі не стало гірше. Любить та дбає про дітей, дома допомагає та ще й гроші непогані заробляє. Здається, що ще потрібно жінці для щастя? Не сім’я, а повна ідилія.
Після важкої ангіни в Ка- терини погіршується здоров’я, лікарі радять реабілітацію в санаторії. Віктор не задумуючись купує дружині путівку на найдорожчий курорт, обіцяє піклуватись про дітей – все, аби вона швидше одужала.
Приїхавши в “туристичний рай”, Катерина заходилась виконувати рекомендації лікарів, процедури, масажі, лікування. День, другий, а на третій вже і на танці пішла, мовляв, аби згаяти вечір. І от вона в червоному платті, лунає сучасна мелодія, до неї підходить незнайомець та запрошує на танець. Тут все і завертілось – спочатку розмови та прогулянки під місяцем, а потім нескінченні ночі кохання…
Минули два тижні, Віктор з букетом троянд чекає на вокзалі. Прибуває поїзд, але в натовпі пасажирів Катерини немає… Ввечері з телефонної трубки чує: “Пробач, я кохаю іншого, додому не повернусь”. “А як же наші діти?” – це все, що міг вимовити Віктор.
День за днем чоловік чекав повернення дружини, а діти – матері. І от на третій місяць блукань Катерина повернулася. Спочатку жила у батьків, бачилась таємно з дітьми. Плакала та просила в усіх пробачення. До чоловіка боялася підійти, бо думала, що не пробачить. Потім довгі ночі розмов та пояснень з гірким присмаком зради…
Минуло десять років, подружжя виховує дітей, він так само кохає її без тями та ласкаво називає її “моя Катруся”. Вона розуміє, що він і є найкращий у світі чоловік, що тільки поряд з ним вона щаслива та кохана. І щоденно дякує йому за прощення та віру.
Але, на жаль, на тлі спокійного сімейного життя, побудованого нового помешкання, заміжжя доньки стається найстрашніше – Віктор трагічно гине. Це той випадок, коли кажуть: “пішов у розквіті сил” або “як вирвало із життя”…
Вже більше п’яти років Катерина самотня, діти роз’їхалися. Та все частіше одинокими вечорами її мучать думки: а що, якби тоді стрімголов не кинулась в амурні авантюри, то б не мала страшної розплати за непрощений гріх – зраду.
Світлана Замоцна
Чечельницький район
