Але за скільки мільйонів держава готова розпрощатись із цією високоградусною монополією? Останні новини із аукціонних торгів, де вінницькі спиртозаводи розкуповують як «гарячі пиріжки» переважно фірми зі Сходу України, зупинились максимум на 55-мільйон­ній позначці! Ось так, за 2 мільйони доларів по курсу, цієї осені були продані флагман галузі — Неми­рівський спир­тозавод «ЛВН Лімітед» та Овечацький завод у Дружному Калинівського району…

Найдорожче пішов «із молотка» Мартинівський спиртозавод, який Фонд державного майна продав за 84 мільйони гривень ТОВ «УКРКЕРАМРЕСУРС»… А найменше дали за Бершадський спиртозавод — всього 19 806 175 гривень, чи стартову ціну торгів… Тут в аукціоні перемогло ТОВ «АКВА СОЛАР ІНВЕСТ»… Багато це чи мало грошей для бюджету України за спиртові заводи? Адже офіційні повідомлення на спиртову тему більше схожі на переможні зведення із фронту. Зокрема директор ДП «Прозоро. Продажі» Олексій Соболєв так оцінює результат аукціону по Немирівському спиртозаводу:

«… Знайшовся покупець на приватизацію першого спиртового заводу в Немирові. При стартовій ціні в 49,6 млн грн. завод забрали за 55 млн (десь на 11% більше стартової).

А тепер для нас найцікавіше, аукціонне! Дизайн нашого аукціону такий, що мотивує учасників одразу давати підвищені закриті ставки. Високі закриті ставки дають їм переваги під час онлайн-аукціону, — вважає Олексій Соболєв.

Водночас, колишній директор потужного об’єднання «Поділ­ляспирт» Григорій Калетнік має зовсім іншу думку із приводу цього дешевого «розпродажу» спиртових заводів Вінниччини, яких у кращі часи в області було і працювало 14!

– Як ви оцінюєте вартість заводів, які вже продані на торгах? Для бюджету це нормальні кошти чи «гуральні» купують для здачі в брухт? — запитали ми у Григорія Миколайовича.

– Спиртову галузь поставили на коліна ще 6 років тому і зумисно запустили на ринок України спирт із-за кордону… Ця приватизація — це «дом на слом»! Бо ціна сучасного працюючого спиртозаводу на рівні 1-2 мільйонів доларів це буквально нічого!

Не дивно, що за останні роки в області працювали максимум 3-4 заводи і максимум по місяцю-два… Фактично за вказівкою згори якось пропускались Бджільняньський, Овечацький та ще кілька під­приємств. Але ці 3-5 тижнів роботи для нормального підприємства майже нічого!

– Яка максимальна кіль­кість спиртозаводів працювала в нашій області?

– Коли я керував галуззю, то на ходу були 14 заводів, включаючи ладижинський «Біолік»… І стояти вони могли лише влітку, коли йшло накопичення сировини та планово ремонтувалось технологічне обладнання… Нині всю спиртову галузь, а не лише вінницьку, довели до повної розрухи і розпродають за ко­пійки… Але ж коли ці заводи вже роками стоять, спеціально їх не пропускали, а спирт завозять із Молдови та інших країн, то чого можна чекати від державної політики по спирту?

– Ситуація по спиртозаводу в Немирові є показовою?

– Самі розумієте, яка склалась ситуація в галузі, коли навіть потужний лідер — лікеро-горілчаний завод Nemiroff вимушено купував сировину, де було вигідно та якісно… І це при тому, що вони технологічно самі за свої кошти обладнали сучасним устаткуванням місцевий спиртозавод у Немирові та нині його викупили, щоб зберегти це підприємство. Дай Бог, щоб вони при всій цій державній політиці змогли його запустити, завантажити сировиною, дати людям роботу, випускати продукцію, платити податки та бути конкурентними на світовому ринку.

Працюватимуть чи не працюватимуть спиртові заводи — вирішують протекціоністи в Києві у високих кабінетах влади… За попереднього президента велась політика на знищення спиртової галузі. При цьому президентові я також не бачу підтримки місцевих виробників. Бо менше споживати спирту, горілки та спиртовмісних напоїв і продукції країна не стала…

Ми просто самі віддали свій ринок спирту іноземцям і невідомо, коли на нього повернемось. Тому я не вірю в цей розпродаж галузі, коли в рази дешевше продають найкращі заводи галузі… Ви ж розумієте, що коли вінницьке зерно переробляється на спирт, то ціна місцевого аграрного продукту виростає на порядок, є додана вартість, податки та акциз йдуть в бюджети, люди отримують достойну заробітну плату і територія розвивається. Якщо ці заводи купили, щоб порізати на брухт залишкове майно і просто отримати їхні виробничі території, то це не економіка, а її знищення…

Коли верстався номер газети, стало відомо, що до кінця 2020-го року можуть продати із торгів 5-й спиртовий завод на Вінниччині…

Також нагадаємо, що недавно продали Мартинівський спиртзавод, та донецькі викупили спиртзавод на Жмеринщині.