Тестує їх за кілька кілометрів від свого будинку у полі. Під час нашої розмови саме повертається з випробувань нового літака. Щасливий, бо, як каже, займається улюбленою справою!
– Все почалось з того, що я займався у модельних гуртках у місті Біла Церква, де раніше проживав. Там була досить велика станція юних техніків, де можна було навчитись автомодельній, авіамодельній, радіосправі. Паралельно колекціонував моделі літаків, мріяв стати льотчиком чи авіамеханіком, проте не склалось, — каже Олег Гуменюк. — Політати вдалось як пасажиру та парашутисту.
Але все одно мрію піднятись в небо за штурвалом! Після закінчення Вінницького політеху працюю у сфері телебачення. Але десь років 15 тому вирішив повернутись до цієї ніші і зайнявся авіамоделями, тоді вже були доступні електроніка та креслення. І так почав збирати та клеїти сам моделі. Перший літак виготовив з пінопласту, це була майже точна копія американського «Пайпера». Тепер переважно роблю літальні конструкції з підручних матеріалів, до яких додаю мінімальний набір електроніки. На корпус беру канцелярську лінійку і деталі від вудок, й навіть фанеру з-під ящиків від апельсинів. У середньому на складання та налаштування апарата йде від кількох днів до двох тижнів. У залежності, чи є всі деталі в наявності. Найважче – навчитись керувати безпілотником.
Із оригінальних моделей маю FPV-літаки для польотів першої особи. Тобто, камера стоїть на апараті і на землю передається відеосигнал. Екраном чи відеоокулярами він приймається і таке враження, ніби летиш сам у літаку та керуєш. У 2015 році я з однодумцями створив навчальний центр і передав свої знання операторам по навчанню, керуванню та програмуванню безпілотниками. Крім того, виготовляв безпілотник для наших розвідників на Сході, співпрацюю з рятувальниками щодо моніторингу пожеж в екосистемах. Моїми винаходами, особливо додавши туди тепловізор, можна шукати і людей, які заблукали в горах. Зазвичай свої винаходи використовую для розваги, а ще люблю проводити аерофотозйомку. Особливо навесні, коли все розквітає…
Вікторія Снігур
“Гоменюк”