Співробітник департаменту інформаційної діяльності Вінницької ОДА та постійний читач нашої газети Андрій Козак кинув новий виклик власним можливостям.
Ми вже писали про те, як день у день восени і взимку він проходив лише в одній футболці без верхнього одягу. А тепер чоловік вирішив підвищити рівень підкорення неможливого — щоранку за будь-якої погоди він бігає у «спартанських» умовах.
– Я почав практикувати пробіжки влітку. Просто кинув собі виклик. Все починається в цьому житті з прийняття рішення. Тож я почав прокидатися на годину раніше і бігати, — розповідає Андрій Козак. — Максимально легко, в одних лише шортах і кросівках за будь-яких погодних умов. «Втеча із зони комфорту заради життя» — таку назву має мій новий челендж з відкриття сили потенціалу людських можливостей. Зізнаюсь, свого часу неприязно ставився до бігу як виду спорту. Але поступово я сам, того не розуміючи, полюбив біг. Щоранку мені в радість виходити на бігову доріжку стадіону своєї школи, де колись вчився.
Часом Андрій відчуває на собі здивовані погляди, бо бігає роздягнений, незважаючи, яка погода за вікном, коли іншим людям навіть подумки стає холодно без верхнього одягу.
– Лише за останній, найхолодніший місяць осені, бігаючи щоранку, я здолав понад 200 кілометрів. І, як наслідок, відчуваю легкість і бадьорість, кращу стійкість до холоду. Я щоденно отримую заряд здоров’я, загартовую себе не лише фізично, а й морально. В період епідемії коронавірусу я не відчуваю страху перед недугою. Хочу сказати кожному: трансформуй усі свої лінощі, страхи і зневіру у дію – і ти отримаєш щось значно більше. У дитинстві я боявся холоду — а нині став «крижаною людиною», яка фактично не відчуває його так гостро, як інші люди.
З літа Андрій Козак також вирішив відмовитися від користування громадським транспортом — і називає це також новим своїм челенджем. Він заохочує вінничан до активного способу життя.
«Під час пандемії вирішив ходити на роботу пішки, щодня долаючи по 10 км. Цим самим я не створюю черг, дійсно поступаюсь місцем на користь людей похилого віку, жінок із дітьми, які не можуть обійтися без громадського транспорту в цей час. Під час карантину так важливо не забувати про людяність. Як сонце може зігріти в найхолоднішу пору року, так навіть одне тепле слово, рух чи жест можуть розтопити будь-яке кам’яне серце і навіть врятувати чиєсь життя».
Віталіна Трудько
