Цими днями автору улюбленої пісні поляків та українців виповнилося 219 років.

Його ще називали Тимком на український манер. І довгий час чомусь замовчувалась правда про те, що пісня, яку за щастя вважають мати в своєму репертуарі зірки світового рівня, вийшла з-під пера небагатого шляхтича, котрий прикипів до подільського краю і надихався його красою й талантами.

Два роки тому в Махнівці пройшов перший міжнародний етнофестиваль шанувальників вічної пісні «Гей соколи». Він об»єднав професійних співаків та любителів. А їх на сільському стадіоні зібралось стільки, що фінальний хоровой заспів Соколів було чути на всю округу. Співали дорослі та діти, начальники та підлеглі, українці й поляки. Кожен своєю мовою, але звучав той спів настільки гармонійно, що складалось враження, ніби звучить одна пісенна мова. Ми, всі учасники фестивалю, тричі проспівали серцем цю безсмертну і величну оду захисника своєї землі. А хотілося співати ще і ще…

На жаль, через коронавірус у цьому році фестиваль довелося перенести. Але наступного року організатори сподіваються його провести до ювілею Томаша Падури. Хтозна, можливо на сцену в Махнівці вийдуть Мариля Родович, Олег Скрипка та інші зірки, в чиєму виконанні «Гей, соколи!» радують мільйони шанувальників цієї загадково популярної для усіх слов’ян пісні.

Гей, соколи
Гей десь там, де чорні води,
Сів на коня козак молодий.
Плаче молода дівчина,
Їде козак з України.

Приспів:
Гей, гей, гей, соколи,
Оминайте гори, ліси, доли.
Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,
Степовий жайвороночку.

Гей, гей, гей, соколи,
Оминайте гори, ліси, доли.
Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,
Мій степовий дзвінь, дзвінь, дзвін

Плаче, плаче, дівчинонька,
Люба моя ластівонька.
А я у чужому краю,
Серце спокою немає.
Приспів.

Жаль, жаль, за милою,
За рідною стороною.
Жаль, жаль, серце плаче,
Більше її не побачу.

Приспів.

Меду ви нам наливайте,
Як загину – поховайте.
На далекій Україні,
Коло милої дівчини.

Приспів.

Фото під час фестивалю