Саме його вихованці принесли перші золоті та бронзові олімпійські медалі незалежній Україні на Олімпіаді в Атланті, а пізніше – найвищі спортивні нагороди збірній Австралії, яку він тренує і дотепер. На пострадянському просторі Віктора Коваленка називають Кремінь, а в англомовних країнах — «medal-maker» (людина, яка робить медалі). Фільм «Кремінь» має статус національного і, відповідно до Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво, створюється в офіційній кінопродукції України, Австралії, Німеччини, Швейцарії та Китаю. Прем’єра на великих екранах запланована на 2022-й рік. Одну з головних героїнь у фільмі грає вінницька актриса, донька відомого вінницького подружжя медиків Катерина Григоренко. Вона – наша співрозмовниця.
— Коли я дізналась про кастинг на фільм «Кремінь», записала декілька сцен із нього, про які мене попросили. В мене навіть не було ніякої надії, що мене візьмуть, якщо чесно, бо побачила, з режисером якого рівня доведеться працювати. А через місяць мене запросили на особисту зустріч з Вінсентом Вордом, на якій він дав мені кілька імпровізацій. І так мене затвердили на роль. У фільмі «Кремінь» я зіграла дружину Віктора Коваленка – українку, з якою він познайомився ще в юні роки, — каже Катерина. — Весь радянський період він провів з нею, а потім полетів до Австралії, коли отримав пропозиції. І до цих пір подружжя разом. Їхні стосунки прекрасні, дружина – це одна з причин тих висот, яких досягнув Віктор Коваленко. Найголовніше для мого персонажу – це та енергія, якою ця жінка підтримує свого коханого. Вона всю себе вкладає в те, щоб він досягнув того, про що мріяв. Вона підтримує його не тим, що опікає та турбується, а тим, що вірить і спонукає. Це така річ, яку неможливо зіграти. Тут або відчуваєш це, або ні.
— Сюжет фільму розвивається у 70-ті — 90-ті роки. Для вас це сива давнина. Як вам тодішня мода?
– Ми граємо справжніх модниць тодішнього часу. Але від колись престижної ондатрової шапки я не в захваті (сміється). Реквізити знайшли без проблем. Вінсент Ворд – це дуже крутий режисер. Ми ж не знаємо справжню історію Віктора Коваленка. Це все-таки фантазія на тему, тож режисер багато фантазує і вигадує багато речей, яких, можливо, і не було у Радянському Союзі, і вони можуть здатись нереалістичними. Але заради художньої фантазії Вінсент Ворд їх додає. Є сцени на Подолі, де знаходяться кілька старих будинків і найкраще підходять для того часу. Але більшість епізодів в Україні саме на яхтах, тому половина зйомок проходила на воді — в акваторії Дніпра у Києві та на Київському морі. І це все у грудні, при мінусовій температурі – актори падають у воду…
— Як працюється з Вінсентом Вордом? Чи впливає якось карантин на зйомки?
— Він дійсно геніальний. Дуже цікаво працювати з режисером такого рівня, це унікальний досвід і дуже рідко трапляється. А ще мені дуже до вподоби фільми, які знімає Вінсент Ворд, він багато років працював у Голлівуді. За фільм «Куди приводять мрії» він і отримав свій «Оскар». Я ще ніколи не зустрічала таке, що режисер так багато уваги приділяв акторам і так багато з ними репетирував у кіно. Бо зазвичай так роблять у театрі. Щодо роботи під час карантину, то раз на тиждень тестується вся знімальна група, навіть водії. Якщо виявляють коронавірус, цю людину забирають з майданчика. Вже було таке, що актор захворів. І якщо це той актор, якого неможливо замінити, бо він довго тренувався заради зйомок у цьому кіно, то процес зупиняється. Тож потрібно берегтись, що я і роблю. Адже переживаю, аби через мене не зупинились зйомки, бо граю одну з головних героїнь.
— Чи вдалось пригостити новозеландського режисера українськими національними стравами?
– Особисто я не годувала його борщем. Вінсент Ворд може працювати по 16-18 годин на добу і не виглядає втомленим. Я не бачила, щоб він говорив чи займався чимось іншим, крім цього кіно. Режисер просто марить цим фільмом, весь занурений у роботу, то про борщ я би соромилась його питати (сміється).
Вікторія Снігур
