– Крім Раїси, в мене ще двоє синів, донечка 1970 року народження. Була моєю втіхою та опорою у житті. Хотіла присвятити себе кулінарії. У рідному Чечельнику вона і зустріла першого чоловіка Василя. Не скажу, що це було кохання, бо чоловік трохи пив та гуляв. Але молоді люди побрались, нажили двох дітей – Вікторію та Вітю. Ми жили в одному будинку, одному під’їзді. Втім, сімейне життя не склалось, бо Василь почав страшно пити, тому розійшлись, і він повернувся назад до рідної Жмеринки. Там невдовзі помер, — каже матір зниклої Надія Козаченко. – Після розлучення дочка стала жити з Іваном, проте той ображав її і дітей. Тому довго разом вони не пробули. 24 жовтня 2003 року ми з дочкою ще святкували мій день народження. Довго сиділи двох, відверто розмовляли про все на світі, планували, аби Рая переїхала до братів у Київ і почала нове життя. Після того ми розійшлись. А вже через два дні донька вийшла з хати і наступного ранку не повернулась. За весь час жодної анонімки, тільки раз до сусідів зателефонували з невідомого номера і кілька разів хтось закричав у трубку: «Мама». Після того зв’язок обірвався. Якось односельчанка казала, що начебто бачила Раю на вокзалі, але посоромилась підійти.

Співрозмовниця зізнається — важко було пояснити онукам, що їхньої мами нема. Якщо маленька Віка мало пам’ятала її, то старший Віктор плакав. Бабуся сама виховала дітей Раї, поставила їх на ноги, дала освіту. Вже й правнуків чекає, але серце все одно болить через те, що нема доньки. Більш того, вона навіть має підозрюваних до її зникнення.

– Дочка не настільки дурна, щоб просто так піти, вона обожнювала дітей. Вона була розумною, красивою та повною планів на життя. Другий чоловік дочки Іван постійно погрожував Раї, вона його боялась. Ще раніше моє материнське серце підказувало, що слід перевірити руїни цукрозаводу.

Є в мене ще одна версія – дочку могли продати у трудове рабство! Всі кажуть – наймай екстрасенсів. Та хіба в мене кошти є на них, якщо отримую мінімальну пенсію? Єдиний варіант – аби небайдужі допомогли зібрати, у районі люди готові підтримати, бо вже втомились так жити. Я постійно питаю у храмі священника – як мені молитись за мою доньку? Кажуть, що за упокій свічку не ставити, тож пишу мою Раєчку останньою у записці про здравіє.

У пресслужбі обласної поліції нам повідомили, що Раїса Козуб з Чечельника безвісти зникла 10.11.2003 року. В 2010 році судом визнана померлою, відповідно справу було закрито та передано до архіву.

– Так, ми змушені були через суд визнати Раю покійною, аби її діти могли отримати хоч якусь допомогу, — пояснює мати. І просить всіх, хто може допомогти чи вийти на екстрасенсів — відгукнутись.

Вікторія Снігур