Часова відстань всього лиш в три десятки років ще дуже замала, щоб громада, суспільство нарешті осягнуло, яку шкоду зроблено і робиться і вжахнулося, таким сучасним репресіям.  Ці скульптури створювалися в один, дуже трепетний час. Коли лиш такі митці, переважно, на рівні підсвідомості, уявляли всю грандіозність, неминучість докорінних суспільних змін, які стаються раз на багато сотень років. І, відповідно, як творці, натхненні Богом, бо ж все від Бога, особливо таке, зафіксували той час в цьому камені. Залишивши на ньому, мало кому зрозумілий і досі, відбиток своїх дивовижних творчих і людських біографій, хвилювань і надій.

Це була, можна сказати, перша, найчесніша, найбезстрашніша, найгуманістичніша хвиля дуже талановитих митців зі всієї України і не тільки, які залишили тут цей колективний ОБЕРІГ нашому народові. Звісно, що не для одного цього маленького містечка, а для України і світу. Зовсім мало хто знає, що деякі копії цих скульптур, з волі Божої, (бо, ще раз кажу – все під Богом, в тому числі і Сонце), зроблені з Ямпільського піщаника, цими самими творцями відтворені дуже далеко. Одна з них, точно знаю, аж за океаном, в далекій Америці.

Як розпинали Ісуса Христа, невігласи, слуги сатани, так зараз продовжують розпинати їх. Тут, в Ямпільському парку над Дністром. Коли бачитимете їх – згадайте ці мої слова. І вклоніться тій великій Божій символіці, яка закладена майже в кожній із них. Навіть руїнам їх. Бо вони всі просякнуті тією спільною великою творчою енергетикою ЛЮДЯНОСТІ. Це особливий стиль. Непоказний. Можна сказати в значній мірі прихований від непосвячених, якщо хочете, лиш злегка, окремими штрихами, начерками позначений. Майже біля кожної скульптури варто стояти УЯВЛЯТИ і ДУМАТИ… Про себе, про Україну, про людство, про Всесвіт. І не чекайте, що поряд з вами стануть біля них їх сучасні мучителі – начальники міста і ще вищі. Не стануть і не захистять Добро. Бо такі вони…