Тоді до редакції газети звернулись місцеві жителі, які поскаржились – новий настоятель відлучив від церкви чотирьох парафіян, які прислужували у храмі, та звинуватив їх у крадіжці 17 ікон! Люди заявили: все це наклеп, натомість отець Василь та єпархія від свого рішення відмовлятись не захотіли. Ця історія неабияк схвилювала громаду Вапнярки, і у відчаї за власний кошт касирка Оксана Конюхова пройшла поліграф, щоби довести правоту. Результатами поділилась з народною газетою «33 канал», якій єдиній і довірилась.

-За висновками експерта-поліграфолога О. Сорочинського, свідчення про те, що я не привласнювала кілька десятків тисяч гривень із монастиря, є достовірними. Крім того, свідчення, що я не крала з каси гроші, матеріальні цінності теж є достовірними. І я готова роздрукувати ці результати та повісити на кожному стовпі, бо вже місяць не можу спокійно спати! – зізналась нам Оксана Конюхова. – Вже тепер я знаю, що отець Василь з дружиною, отець Сергій та отець Петро у вересні цього року змовилися, що за деякий час вони мене виженуть з монастиря. Обмовили мене в крадіжці і дружини священиків піймали мене начебто за руку на крадіжці ікони.Отець Василь стверджує, що в нього є «кіно» про те як я викрадаю гроші з каси, але чогось не виставляє, лиш шантажує мою родину цим відео. Зверталися за допомогою в Київ до секретаря Ольги Миколаївна яка здала мене владиці Михаїлу,після чого я була відлучена від церкви,Галина Герасимівна звернулась за допомогою до секретаря о. Ігоря,чим пришвидшила своє вигнання з церкви. Замість того щоб розібратися,покривають одне одного. Я пройшла поліграф,довела що нічого не крала,проте священики і далі знущаються.Людей можна дурити гарними словами,і оббріхувати інших, коли відчуваєш вседозволеність і безкарність а спробуйте обманути поліграф,металеву коробочку?! Хочу звернутися до прихожан села Високого.Це ваші ікони зникли і вся ваша бездіяльність і байдужість привела до цієї ситуації,цю крадіжку повішали на мене і на матір священника.Тож й далі сидіть і спостерігайте за муками і сльозами старої жінки , як вона буде розгрібати це все,як за цікавим кінофільмом,це ж легше чим встати на її захист…

Важко переживають цей релігійний скандал і 80-річна матір покійного настоятеля Галина Котлярова та його брат Юрій, адже і їх звинуватили у крадіжках та відлучили від церкви. Під час нашої розмови вони розплакались…

-Мій син став монахом майже у 30 років. переїхав сюди з Сумської області. Продав квартиру і купив будиночок, щоби правити службу. Невдовзі Серафиму дали з селищної ради ділянку землі і він почав будувати монастир. Я йому допомагала, а після освячення переїхала туди, щоби продовжувати наші добрі справи. Я жила там заради сина, щоби нічого не розікрали, бо у рідному місті мала житло. За свою працю була нагороджена орденом архангела Михаїла та грамотою, – каже Галина Котлярова. – Ще при житті мій син дійсно придбав 17 ікон для храму у селі Високе. Під час похорону сина вони були у вівтарі, і цьому є свідки. Призначили нам тимчасово отця Василя, який вчепив замки на вівтар та сповідальню. Після втрати сина я підійшла до нового настоятеля і повідомила, що мають бути церковні кошти та наші. Але він відкрив коробку та сказав – нема ніяких грошей, а, може, і не було. На 40 днів у Вапнярку приїжджав отець Михаїл, на поминальному обіді він привселюдно сказав, що цей монастир збудував Серафим і так як тут проживаю я, його мама, то житиму тут скільки мені відведено. І поставлять мене на забезпечення, щоби ні в чому не знала нужди. Я стала проживати у монастирі, охороняла все церковне майно два місяці. Проте цим стала мішати отцю Василю і він пожалівся владиці, збрехавши, що я тут керую. В мене у думках такого не було, навіть тоді, коли тут настоятелем був мій син. А ще на мене повісили крадіжку коштів та 17 ікон. Куди б я поставила їх, якщо в мене маленька квартира? Я ходжу до церкви 30 років, хіба я могла згрішити так!? Хіба могли ми, віддавши стільки сил та здоров’я будівництву, красти? До церковної каси я не маю ніякого відношення, і на лікування сина грошей не брала. І церковні речі не забирала, тільки своєї родини. Владика мене і слухати не хотів, хоча навіть під час суду завжди дають почути дві сторони. Натомість сказав мені покинути монастир на день народження сина – 19 листопада. Це був наче удар у спину. Більш того, йому розповів товариш отця Василя – отець Петро з Крижополя, що мій син йому приснився і попросив вигнати зі святині… Бо ганьблю його! Люди добрі, хіба міг мій син таке сказати уві сні про рідну матір? Але правда восторжествує, бо за все потрібно платити. мені сказали написати листа з каяттям на указ про відлучення, але чому я маю його писати, якщо не винна? Чому навели наклеп і тепер я не маю права молитись та причащатись?

Брат покійного настоятеля Юрій додає:

«Як тільки ми забрали наші речі з монастиря, з’явився указ про відлучення. Але його скинув отець Василь в особисті повідомлення, на сайті єпархії його досі нема. То, може, це фальшивка? Якщо нас звинуватили у крадіжці, ми написали заяву до поліції. Там відповіли, що жодних заяв про зникнення речей та коштів з монастиря вони не отримували. То навіщо тоді нас поливають брудом? Маємо всі підстави, щоби оскаржити цей указ, адже це клеймо на всю нашу родину!»

Валентина Лісова