– Моделінгом я почала займатись після перемоги на «Міні міс Вінниця».
Вже в 14 років реалізовувала себе як модель та заробляла на цьому гроші. Я отримувала незабутні враження від поїздок, роботи та нових знайомств. І була щасливою в оточенні дизайнерів, фотографів та візажистів.
– Як тобі вдалось потрапити в Мілан?
– Пройти кастинг було важко. Але я мріяла про таку роботу, тому докладала максимум зусиль для результату. На відбір поїхала у Київ. Організаторів зацікавила моя зовнішність, вони вирішили зі мною підписати контракт. Працювати в Мілані було ще важче, ніж туди потрапити. Адже конкуренція між дівчатами — шалена. Всі були красунями, та виділялись лиш українки. Бо, окрім зовнішності, були трудолюбивими та старанними.
Я дуже сумувала за сім’єю, але вони завжди мене підтримували. Часом втомлювалась фізично, бо були регулярні фотозйомки для різних брендів одягу та щоденні кастинги, на яких ми не мали права показати свою втому.
– Чи були у вінницької красуні іноземці-залицяльники?
– У Китаї багато чоловіків бажали познайомитись. Кожен заможний мріє мати собі українську красуню. Один хотів одружитись зі мною, але в нас не склалось – він був мені не до вподоби. Та й я тоді була ще зовсім мала. Коли працювала за кордоном, то всі сили витрачала на роботу – мені було не до кавалерів…
До речі, я їхала на перший контракт у 15 років. З навчанням все було нормально. Щоправда, все здавала в школі наперед.
– Чи пропонують працювати в Росії?
– Я мрію підписати контракт у Нью-Йорку – це головна мета. Також я б хотіла працювати в Японії та Південній Кореї. Мені пропонують зйомки в кліпах, зокрема і в Москві, але поки я відмовляюсь.
Софія Копач
