У ці дні бойові побратими та рідні 8-ми загиблих кіборгів з Вінниччини вшановують їхню пам’ять біля могил та в центрі Вінниці, біля стели пам’яті «Героям Небесної сотні та Героям АТО/ ООС». Цієї зими тут знову море квітів.
– Ми пам’ятаємо кожного Героя! Це дуже важливо для їхніх батьків та дітей, для всіх, хто вижив, що країна шанує їхній подвиг, — сказала учасниця бойових дій Юлія Щербань. — Ці хлопці справді побачили пекло на землі. Я щиро надіюся на те, що повернуться додому інші полонені кіборги, долі трьох невідомі. Офіційна дата вшанування захисників Донецького аеропорту — 16 січня. Утім, там до 23-го тривали страшні бої. Саме у ці дні у 2014 році почалися перші розстріли на Майдані. А через рік — Донецький аеропорт… Це приклад, на котрому ми маємо вчити наших дітей щирого патріотизму.
До меморіалу в цей день прийшли найрідніші люди загиблого кіборга Дмитра Франишина із Великої Стадниці — батько Юрій, теща Ольга, донька Кароліна.
– Мій син загинув 20 січня 2015 року у Донецькому аеропорту. Він з побратимами поїхав забирати поранених і потрапив у засідку. Через сильний туман збилися з дороги і заїхали в тил до сепаратистів. Там і загинули всі, — розповідає Юрій Франишин. — Його тіло розшукували волонтери 73 дні. А нещодавно про подвиг Дмитра Франишина зняли документальний фільм.
А 20-го січня на Алеї слави міського кладовища зібрались друзі та рідні 2-х кіборгів із Вінниці – Сергія Зулінського та Леоніда Шевчука.
– Це найгірший день в моєму житті! В аеропорту 20-го загинули 50 хлопців… 9 із мого екіпажу, – сказав «Ротний» командир вінницьких кіборгів Олег Лосінський… – У той страшний день в аеропорт їхали лише добровольці… Було зрозуміло, що це квиток в один кінець. Нас чекала засідка… Були такі, на жаль, хто відмовився їхати на летовище. Але Зулік, Шевчук, Франишин — всі хлопці з моєї роти пішли витягати хлопців із аеропорту… Ми зробили, що змогли.
Тоді з 12 чоловік екіпажу вижили лише троє… Я вийшов із аеропорту на 4-ту добу… Це мій другий день народження, і я схиляю голову перед могилами цих Героїв та їхніх батьків… Вибачте, що вони не повернулись живими додому. Скільки буду дихати — пам’ятатиму ваших синів, чоловіків і татусів… Дякую за найхоробріших у світі воїнів! Слава Україні…
Тетяна Кондратьєва
Роман КОВАЛЬСЬКИЙ
Фото Сергія Хіміча
