28 січня святкує свій день народження відомий кожному дорослому вінничанину

Дмитро́ Володи́мирович Дворкіс.  Екс-мер та почесний громадянин міста народився в 1945-му в місті  Каттакурган в Узбекистан. Дворкіс був  міським головою Вінниці у  1992–2000-х роках. А також поєднував цю посаду із роботою  голови Вінницької обласної державної адміністрації (1999), був  народним депутатом України ІІІ скликання.

Пішов із великої політики після замаху на своє життя в листопаді 1999-го, під час якого біля храму на Максимовича загинув його водій…

Найбільш відомий і свого часу популярний

Почесний громадянин Вінниці прийшов у владу із будівництва…

Працюючи за фахом, Дворкіс пройшов шлях від робітника до генерального директора обласного виробничого об’єднання. Вся трудова діяльність проходить на будівельних майданчиках Вінниччини.

З 1980 по 1984 рік очолює будівельне управління при УВС Вінницького облвиконкому, до 1991 року працює начальником управління РВО «Укрліфт».

1991—1992 рр. — генеральний директор концерну «Вінницькбудматеріали».

3 травня 1992 року — обраний головою Вінницької міської ради. 1994, 1998 рр. — територіальна громада м. Вінниці обирає його міським головою. З липня по листопад 1999 року — голова Вінницької обласної державної адміністрації.

З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання, обраний за списками партії «Громада», потім перейшов у фракцію СДПУ(о). Тривалий час незаконно суміщав посади у виконавчій і законодавчій владі.

У листопаді 1999 року у Вінниці невідомий розстріляв службовий автомобіль Дворкіса, що на той момент був мером Вінниці й депутатом Верховної Ради. Тоді Дворкіс був госпіталізований з 3 кульовими пораненнями в шию, а його водій загинув на місці.

2002 та 2006 брав участь у виборах міського голови Вінниці, але програв відповідно О. Домбровському і В. Гройсману, посівши другі місця.

В 1999 році — заснував благодійний фонд «За відродження нації», як президент цього фонду опікувався проблемами соціально вразливих верств населення.

З квітня 2005 року — президент компанії «Укрпромексім».

Має доньку, внуків, останні роки веде тихий не публічний спосіб життя…

Свого часу дав сенсаційне інтерв’ю 33-му каналу щодо версій замаху на своє життя восени 99-го… І показав журналістам золоту зірку Давида, яка тоді врятувала йому життя під кулями найнятого кілера… Але ймовірного замовника цього злочину Дмитро Володимирович досі не назвав!

Наші вітання! І довгих років життя…