– У п’ятницю я цілий день провела під облдержадміністрацією. Мене туди відправив батько Петро Юрковський (йому вже 83 роки ), бо він прочитав у перспективній програмі Вінниччини про капітальний ремонт дороги Новосілка-Бахтин. Він все життя працював у колгоспі водієм. Сказав: запитай у влади, коли ремонтуватимуть нашу дорогу, бо ні аптеки, ні магазину, ні медпункту у нашому селі нема, а люди приречені на смерть. Тут, у Вінниці, я відчула, що нікому мої односельці у Новосілці не потрібні! Ми протестували проти такого об’єднання, яке в нас відбулося. Ми створили свою громаду і заявили про це на рівні держави. Але хто ж нас слухає?

Я цілий день провела в облдержадміністрації, просилася на прийом до Сергія Борзова. Принаймні мені обіцяв цю зустріч його помічник Микола. Я йому розповіла, що приїхала за дорученням інваліда І групи, котрому життєво необхідно добратися до районної лікарні, але дороги просто немає. Її убили багатотонні вантажівки олігархів, котрі тримають наші землі. Наш міст може пропустити вантажівку не більше 7 тонн вагою, а через нього летять фури по 70 тонн, то що з нього буде? Після обіду цей помічник передзвонив мені і повідомив, що Борзов не може мене прийняти. До нього треба записуватися тільки в понеділок зранку… Тобто мене морили цілий день для того, щоб ось це сказати?! А я хотіла почути з його уст, чи буде втілений в життя той перспективний план, котрий планувався ще за Коровія. Чи виділені гроші, чи планують взагалі якийсь ремонт? Бо я маю приїхати і щось пояснювати людям в селі. А мене навіть у приміщення не пустили погрітися нібито через розповсюдження коронавірусу!

За цю дорогу довжиною 5 кілометрів я з 2015 року була у всіх голів обласної ради та голів ОДА. Просила-молила: зробіть її нарешті! Раніше «швидка» добиралася до нас через Бахтинок. Але багатотонні зерновози зруйнували дорогу і там! Це суцільна трясовина, ями по коліна! У нас люди помирають, бо «швидка» не може приїхати. У Бахтині довгий час не було навіть медсестри, то я писала листи до Кабміну й у всі інші інстанції. Нарешті вмовили пенсіонерку, котра вже покинула цю роботу. Але вона ж не може добратися до Новосілки, не кажучи вже про Воронівці та Бахтинок. Голова ОТГ відразу відмахнулася, мовляв, нічого поки не можу, бо в мене нічого немає… Та вона навіть в Мурованих Курилівцях не може дати ради!

Наші люди приречені на вимирання. Це не просто слова. Чому ця влада собі дозволяє так ставитись до свого народу? Я у відчаї через таке хамське ставлення до людей. Я дуже хочу, щоб моя рідна Новосілка не загинула. Навіть якщо у селі залишилося сто чоловік, то це не означає, що нас треба знищити і залишити напризволяще! Але чиновники все роблять для того, щоб залишилася тільки земля без людей. Та й ту засипають отрутохімікатами, що худоба здихає! Земля теж не витримує. Жодного пасовища не залишилося – все заграбастано! Так, я з ними борюся, перекриваю дороги, не пускаю вантажівки. Моя мама плаче, каже: вони тебе вб’ють… Але мовчати не можна! Тому дуже сподіваюся, що через газету зможу донести свої думки до голови облдержадміністрації.