– Сліди зайця: відбитки задніх лап значно більші за відбитки передніх. Вони розташовані групами по чотири відбитки: два великих, паралельних один одному, попереду, а за ними, трохи навскіс один за одним, два дрібніших. Передні відбитки залишають задні лапки зайця, а позаду них розташовуються відбитки передніх лапок – адже заєть пересувається, стрибаючи! Хоч як би швидко біг заєць, слід його завжди однаковий – тільки відстань між відбитками змінюється.

– Слід зляканої лисиці, яка пустилася галопом, за розташуванням відбитків дуже схожий на заячий. А сліди спокійної тварини стають цілком лисичими.

– Заєць-русак – майстер заплутувати сліди. Коли він іде на денне лежання, то спочатку кілька разів круто повертається, біжить назад по своїх власних слідах, а потім робить великий стрибок вбік. Цей він проробляє кілька разів, а потім, роблячи широку дугу, йде на лежання і лягає так, що йому видно те місце, де він маневрував.

– сліди білки нагадують трапецію, а на злегка підталому снігу чітко відображаються пальці і кігтики.

– сліди, схожі на мініатюрний білчин слід, але ще з рисками від хвоста, залишають лісові миші.

Вивчайте з любов’ю ліс і його життя – воно безмежно цікаве!

А ми бажаємо успіхів лісівникам, єгерям і всім, хто їм допомагає, у підрахунку лісової фауни та зимовій підгодівлі тварин!

Пресслужба Вінницького ОУЛМГ