Він просував отримання F-16 для України і міг стати командувачем української авіації
Олександру Месю і справді пророкували майбутнє генерала Повітряних сил ЗСУ, але його останній виліт на бойове завдання відбувся 26 серпня 2024 року. Того дня Україна втратила одного з найкращих пілотів.
14 березня цього року Указом Президента України Олексію Сергійовичу Месю присвоєно звання Героя України (посмертно). На пів року питання про найвищу відзнаку держави для пілота, який зробив для України надзвичайно багато, зависло. І це ятрило серце не лише рідних. Адже саме Олексій Месь і його найкращий друг, пілот Андрій Пільщиков, зробили все, щоб Україна мала винищувачі F-16.
Щоб більше дізнатися про талановитого пілота, унікальну людину, журналісти газети «33-й канал» побували на малій батьківщині Героя України, у місті Шепетівка на Хмельниччині, і почули розповіді від його земляків.
Якби не поїхала, не пробачила б собі…
Майже щодня дружина Юля ходить на його могилу, розповіли знайомі родини. Приносить дві кави, подовгу сидить і розмовляє з чоловіком. Вона, як і Олексій, виросла, навчалася у Шепетівці. Тут зустріла Олексія. Ще зі шкільних років він вирізнявся високою ерудицією, цілеспрямованістю, закінчив школу з золотою медаллю і дуже хотів стати пілотом.
Його мама Оксана працює вчителем хімії у Шепетівці понад 30 років. Батько Сергій — теж військовий у повітряному командуванні «Захід». У сім’ї, де зростало четверо дітей, троє синів і донька, Олексій найстарший. А коли й сам створив сім’ю, став батьком, не раз казав, що надзвичайно щасливий, бо у нього є Юля і найкраща в світі донечка Уляна.
Улянці у вересні виповнилося три роки. І вона теж разом із мамою йде до татка. Він дивиться на своїх дівчаток з фотографії усміхнено. Дівчинці важко зрозуміти, чому тато лише на фото, чому не телефонує їй, чому вони не можуть із мамою поїхати до нього.
Якось Юлія розповідала, що найдовший період, коли вони утрьох були разом, це січень-березень 2024 року. Тоді у Данії Олексій опановував F-16, і вона своїм коштом разом з Уляночкою поїхала до далекої країни, щоб бути поряд. Тоді ще вагалася — їхати чи ні, бо це були великі витрати. Але якби не поїхала, каже тепер, то не пробачила б собі…
І на початку лютого 2025 року, згадували шепетівчани, до їхнього міста приїхав командувач Повітряних сил Данії Ян Дам, аби вшанувати пам’ять Олексія Меся. Біля могили пілота сказав: «Ним варто пишатися, бо він зробив неможливе».
«Це було дуже цінно, що командувач авіації країни-члена НАТО спеціально приїхав до нас, у невеличке місто, без зайвого пафосу — просто віддати шану, бо він поважав Олексія. І, як ніхто, знав, який неймовірний обсяг питань він розв’язував», — коментувала пізніше дружина Олексія Меся.
Мунфіш і Джус
Олексій Месь народився 20 жовтня 1993 року. У 2011 році вступив на навчання на льотний факультет Харківського університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Тут познайомився з Андрієм Пільщиковим, який під час війни отримає позивний «Джус», а Олексій — «Мунфіш». Вони стали найближчими друзями і гармонійно доповнювали один одного. «Андрій — з фантазією, екстраверт. Олексій — небагатослівний, надійний, серйозний», — згадувала мама Джуса Лілія Авер’янова.
На 4 курсі хлопці поїхали до Норвегії, до Королівської військової академії Повітряних сил. Їх відібрали зокрема за вільне володіння англійською. Фактично вже тоді вони презентували Україну. Після закінчення вишу пілоти служили в різних бригадах, Олексій Месь — у 114-ій в Івано-Франківську, згодом став командиром ескадрильї українських винищувачів МІГ-29.
У червні 2022 року була організована поїздка для Мунфіша та Джуса до Вашингтона. «Тоді про нас в Америці переважно говорили як про армію фермерів із «джавелінами», таких собі стихійних повстанців. Треба було зробити велику медіа-кампанію, щоб змінити це ставлення», — пояснювала керівниця офісу підтримки змін Міноборони Юлія Марушевська. І все це вдалося нашим українським пілотам! Вони провели зустрічі з членами Конгресу США, спілкувалися з сенатором Марком Келлі, колишнім пілотом і астронавтом. Їх супроводжував голлівудський актор Шон Пенн. Українці давали інтерв’ю провідним американським телеканалам і виданням. В одному з них Олексій Месь розповідав, що росіяни мають очевидну технічну перевагу у кількості винищувачів, тому надання американських дозволить хоча б зрівнятися з ними або навіть перевершити. З міркувань безпеки пілоти ховали обличчя, коли з’являлися на камеру і лише використовували позивні у публічних виступах.
Завдяки сильним аргументам наших пілотів, їхній наполегливості питання винищувачів для України було внесено на розгляд Палати представників Конгресу США, і в серпні 2023 року західні партнери погодили надання Україні F-16. Олексій одним з перших опанував новий літак і говорив: «Я б порівняв літаки, які є у нас на озброєнні, з літаками F-16 — як перейти з кнопкового телефону на новий iPhone». «Він показав на F-16 неймовірну якість бойової роботи за обставин, в яких жодному іншому пілоту F-16 не доводилося працювати», — сказала Юлія Мурашевська.
Підняли за тривогою о 4-й ранку
Найближчий друг Олексія Андрій Джус загинув у 2023 році в авіатрощі на Житомирщині. Тоді Мунфіш ще був на навчанні і не зміг приїхати на похорон. Але він написав, що відчуває відповідальність перед другом. А в річницю смерті Андрія, 25 серпня 2024 року, надіслав повідомлення його мамі: «Надіюся, що ми його не підводимо…»
Наступного дня і для самого Олексія відбувся його останній виліт.
Мунфіша підняли за тривогою о 4-й ранку. Він зібрався за п’ять хвилин, поцілував Улянку і почув від Юлі: «Бережи себе». Пізніше, о 7.40, написав дружині, щоб ішла з донечкою в укриття.
26 серпня 2024 року росія застосувала 127 ракет і 109 ударних бізпілотників. За даними Повітряних сил, на рахунку Олексія Меся — знищені 3 крилаті ракети і один безпілотник.
«Під час заходу на наступну ціль з одним із літаків було втрачено зв’язок. Як з’ясувалося пізніше, літак зазнав катастрофи, льотчик загинув. Для з’ясування причин аварії призначена спеціальна комісія Міноборони», — йшлося у повідомленні Генштабу 29 серпня. Офіційно загибель льотчика підтвердили лише на третій день. На тлі історії замовчування та некоректних коментарів Миколи Олещука, командувача Повітряних сил, його було знято з посади.
Батько Олексія Меся, військовий зенітно-ракетних військ Повітряних сил, був на місці збитого літака одним із перших. І, як досвідчений військовослужбовець, оцінив ситуацію і побачив: помилки пілота не могло статися. А серед причин трагедії розглядали як помилку пілота, так і можливий «дружній вогонь» української ППО. За даними, на які посилалася американська журналістка Джилліан Кей Мельхіор, F-16 могли збити «дружнім вогнем», бо США не надали Україні технологію, яка дає змогу відрізняти своїх від чужих у повітряному бою.
Він робив неможливе
… За військовою традицією, під час прощання з пілотом, над Шепетівкою пролетіли два винищувачі МІГ-29. Командиру ескадрильї українських винищувачів МІГ-29, першому пілоту, який посадив в Україні F-16 і який збив на ньому повітряну ціль за кілька днів до своєї загибелі, льотчику, який робив неможливе, віддали останню шану.
Розслідування катастрофи досі не завершене. Найімовірніше, воно буде тривати ще довго. Батько Героя каже, що син наснився йому і сказав не шукати винних…
Проте таку унікальну людину, професіонала найвищого рівня, втратила, по суті, не лише сім’я, родина, він — масштабна втрата для всієї держави. І тому військові пілоти — колеги Меся, земляки-шепетівчани, з якими вдалося поспілкуватися, усі, хто знав Олексія, кажуть, що в українському небі згасла найяскравіша зірка Повітряних сил …
— Чи вірив Олексій у Перемогу? — запитували журналісти у його дружини Юлії. Вона відповіла: «Так. Хоч він був реалістом і знав систему зсередини. Але ніколи не дозволяв собі опускати руки і перекладати на когось провину. Він вірив, що для того, щоб була Перемога, треба щось робити. І він, власне, те й робив…»
Світлана Шандебура
