Ми вже повідомляли про те, що у Вінницькому міському суді слухають справу щодо продажу ліків сумнівної якості онкохворим у Києві, Дніпрі, Харкові, Хмельницькому та Вінниці. Постачання контрабандних лікарських засобів відбувалося з Туреччини, Індії, інших країн Азії та Російської Федерації. Зловмисники постачали їх у значних обсягах до різних медичних закладів, у тому числі й Вінницького онкоцентру. За висновком профільних експертів, ввезення та збут в Україні цих лікарських засобів сумнівної якості становив загрозу життю та здоров’ю громадян…

На адресу редакції звернулась родина В’ячеслава Місяця з Дашева Гайсинського району. Люди обурені, бо не отримують повістки про призначення засідань, з ними не зв’язується сторона захисту, а історія хвороби взагалі кудись зникла. Ці та інші шокуючі подробиці вони повідомили нашому кореспонденту.

– Так сталось, що онкологія не оминула нашу родину. У 2018 році моєму 48-річному чоловіку В’ячеславу у Вінниці діагностували недиференційований рак шлунку. Нас прооперували, видалили частину органу. Вже після біопсії стало відомо про інший діагноз — лімфому шлунка. Призначили хіміотерапію, але безкоштовних препаратів у онкодиспансері не було, потрібно було купувати. Коли я запитала, де знайти, завідуюча дала номер телефону Алли Олійниченко, яка нині і є підозрюваною у цій справі.

Вже за 15 хвилин жінка була на місці, принесла у сумочці препарат під вхід до лікарні, за нього ми заплатили 15500 гривень. Загалом один курс «хімії» обі­йшовся у 23 тисячі гривень. Я знала, що цей препарат повинен зберігатись у холодильнику, але в диспансері він пролежав на спеці три години. Хоча я весь час питала працівників, коли ж будуть капати. Вони у відповідь: «зараз», — каже дружина потерпілого Олена Андріяш.

— Нам потрібно було ввести сім ампул, і чоловік тихенько взяв собі пусту коробочку, щоб потім купити інші курси. Тим паче було зазначено, що препарат випускає Росія, місто Ярославль. Я їздила на роботу у Москву і маю багато знайомих, звернулась до них. Невдовзі з’ясувалось, що ці ліки той завод ніколи не випускав і не випускає.

Я зателефонувала до цієї Алли, аби пояснила ситуацію, бо це ж не жарти. Та вона стала звинувачувати мене в тому, що я істеричка. Мовляв, до цієї пори всі брали, всім допомагало. Тоді звернулась до лікуючої та заввідділення. Там теж не підтримали нас. Тому звертатись у наш онкодиспансер не хотіла. Взяла чоловіка і повезла до Києва без зв’язків та блату в Інститут раку в відділення онкогематології. Там отримали допомогу майже безкоштовно. Столичні лікарі повідомили, що вінницькі фахівці надали неналежну допомогу. Що операція не була потрібна, і замість четвертої стадії поставили другу. Можливо, була і перша, але вже встановити її не могли після всього. Після нас ще двоє пацієнтів з Вінниці лікувались у столиці.

А невдовзі мені зателефонували з СБУ та повідомили про справу з фальсифікованими ліками. Були у нас вдома, казали, що так не можна з онкохворими, обіцяли, що допоможуть. Я поїхала туди, написала заяву. Згодом стало відомо, що Алла після арешту внесла 500 тисяч гривень застави та вийшла на волю. Справою займалась прокуратура. Поки у нас був прокурор до президентства Зеленського, він нас інформував, викликав на суди. Ми постійно їздили у Вінницю та були присутні.

А після зміни влади все затихло. Наш прокурор змінився, і більше я про справу нічого не знаю. Повісток не отримую, не знаю, хто новий прокурор, нема жодного документа на руках. Я зверталась влітку минулого року у районну та обласну прокуратури. Але відповіді так і не отримала. На «гарячій лінії» повідомили, що суди йдуть, чекайте. Але що чекати? Історія нашої хвороби зникла, і такий пацієнт, як мій чоловік, начебто і не лікувався. Нам просто видали виписку на руки. Якщо мені на сьогодні треба буде пред’явити, що видалили чоловіку — я не маю документів. Навіть для оформлення групи інвалідності та пенсії лікарка заводила картку завдяки даним з Інституту раку. Тож такі моменти змушують сумніватись — а чи справедливо все відбувається і чи не уникне покарання підозрювана Алла?! Невже вона не мала спільників і деякі лікарі закладу не були «в долі»?

Ми вимагатимемо у неї повернути кошти, бо вони потрібні нашій родині як повітря. Саме через неї двоє потерпілих не дочекаються вироку! Якби не столичні лікарі, я б втратила чоловіка. Крім того, про діяльність Алли знали у лікарні, вона відкрито ходила палатами і носила ліки. Чи перевіряв хтось, чим вона торгує і в яких умовах доставляє ті дорогі препарати?

Як наголошують в пресслужбі обласної прокуратури — наразі судовий розгляд триває, прокурорами у провадженні вживаються передбачені законодавством заходи до встановлення істини, надання належної правової оцінки доказам та забезпечення прийняття законного судового рішення.

Чи так це – робіть висновки самі.

Редакція «33-го» обіцяє вам тримати на контролі цю резонансну справу.

Віталіна Володимирова