– Мені всього лише 26, а я вже розлучена, – ділиться читачка Марина. – Свої найкращі роки присвятила пошуку багатого нареченого. І знайшла, але любов мала тра­гічне завершення.

Все почалось 8 років тому, коли популярною була тема знайомств в Інтернеті з іноземцями. Одна розповіла, потім інша, а третя ще на телебаченні виступила. Самій в таку історію кохання хотілось повірити.

От і почала у своїх 18 років готуватись до зустрічі з багатим іноземцем, який покаже мені весь світ і подарує багатства. Спочатку ходила у спортзал та сиділа на дієтах – схудла на 12 кілограмів. Ідеально вивчила англійську. Змі­нила гардероб – ходила постійно в сукнях. Потім пофарбувалась у блондинку.

Я влаштувала собі фотосесію, взяла в оренду сукню та фотографа. А всі вдалі кадри розмістила на іноземних сайтах знайомств. І з нетерпінням чекала відповіді від чоловіків. Вже більше місяця я шукала щастя в Інтернеті, але пропозицій таки не надходило. Всі хотіли лише одного… Але потім написав він — чоловік моєї мрії. Як зараз пам’ятаю, на фото був мужчина у костюмі, а на задньому плані яхта і вид на Арабські Емірати. Ми довго з ним переписувались, напевно, більше місяця, допоки я не зрозуміла, що наміри в нього серйозні.

Він приїхав на знайомство в Україну. Я була вражена, який він красивий та заможний. Ходив у дорогому одязі та не шкодував мене осипати подарунками. Він казав, що підкорений моєю українською вродою, а я і вірила, наївна …

Вже на наступну зустріч він запропонував поїхати до нього, в одну із східних країн, бо в ОАЕ був лише на відпочинку. І перша моя поїздка була вдалою — коштовності, подарунки, східні танцівниці. Все — немов в казці про Алладіна і Жасмін. І так декілька разів. Всі подруги заздрили, що я собі такого красеня відхопила… І не соромилась навіть того, що він старший на 15 років. Бо ж любові всі роки підвладні?

Ще через пів року він забрав мене назавжди. Ми одружились, і я планувала щасливе багате сімейне життя… Але за місяць цієї східної казки він привіз мене у свій «гарем» — власний готель, де таких, як я, було вже два десятки.. Я шокована, мов заніміла. Невже так може бути?

За день я дізналась всі важкі долі цих дівчат, кого, за скільки і як сюди «купили»… Та, попри це, залишалась його улюбленицею. Сподівалась на краще, але сталось так, як і з іншими – через пів року він знайшов собі нову.. А я все ж чогось чекала… На щастя, один з працівників його готелю, в якому ми всі проживали, був українцем. І лише через рік він допоміг мені втекти з «полону». Дав 100$ та посадив на літак додому… Що сталось з ним — не знаю. Переживала, що мене будуть шукати, але ні. Можливо, мій мільйонер навіть не помітив моєї втечі. Хто знає, але вже 3-й рік це «щасливе кохання» сниться мені, немов найстрашніший з жахів…

Марина Романова