Гривня із її зображенням визнана однією із найкращих грошових одиниць світу.

Давайте разом нагадаємо біографію цієї величної українки та деякі вірші:

Майбутня поетеса народилася 25 лютого 1871 року у Новограді-Волинському, що на Житомирщині. Мама Лесі Українки – Ольга Драгоманова-Косач – була добре знаною письменницею під псевдонімом Олена Пчілка, тож недивно, що Лариса змалечку виростала в творчій атмосфері. У 4 роки дівчинка вже вміла читати, а з 6 років почала вишивати.

Влітку 1883 року в Лариси діагностували туберкульоз кісток, а в жовтні цього ж року професор Олександр Рінек прооперував їй ліву руку, видалив кістки, уражені патологічним процесом. Попри складну хворобу, дівчинка не опускає руки і натомість починає висловлювати свої почуття у віршах. У свої 13 років Лариса Косач випускає свої перші дитячі і дуже весняні вірші та публікує їх у часописі “Зоря”. Саме цього року з’явився псевдонім “Леся Українка.

Надія (перша поезія Лесі Українки)
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна

Do (Гімн. Grave)

До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
По світі широкому буде та пісня літати,
А з нею надія кохана
Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,
Де схована доля незнана?
І, може, зустрінеться пісня моя самотная
У світі з пташками-піснями,
То швидко полине тоді тая гучная зграя
Далеко шляхами-тернами.
Полине за синєє море, полине за гори,
Літатиме в чистому полю
Здійметься високо-високо в небесні простори
І, може, спітка тую долю.
І, може, тоді завітає та доля жадана
До нашої рідної хати,
До тебе, моя ти Україно мила, кохана,
Моя безталанная мати!

Тетяна Квасюк