– Це я тепер розумію, що він уже убив їх — матір із дружиною — і приходив на роботу, де раніше працював, щоб забезпечити собі алібі. Ніяких «психічних відхилень» ми і близько не побачили.
Чи зустрічався він в той день із коханкою Ліною і донькою, яку вона народила від нього, – сказати не можу. Хоча я бачила її. Бо вона була знайомою наших колег. Познайомився Анатолій із нею під час якоїсь вечірки наших..
З Надією, дружиною, та дітьми, яких вбито, приходили до нас на ялинку, коли концерти діткам організовували…
Тут ще кум його Олег працював. Він міг би багато розповісти, але звільнився, мовчить…
Нас насторожило ось що: коли Оля, офіс-менеджер, хотіла виставити на стенді привітання Анатолію Мальцю із народженням доньки Світланки, тієї самої, яку вбив, він попросив не робити цього.
Видно, вже був цей роман на стороні… Він був повнуватим. А тут раптом – почав спортом займатись, схуд…
Десь весною Анатолій офіційно звільнився із нашої компанії. Казав, що їде працювати за кордон. А тут мама захворіла, і лікарі сказали, що в неї 4-та стадія онко, невиліковна форма… Напевно, тому і залишився. Він спочатку жив із родиною у мами по вулиці Польовій. А потім уже ця квартира на Академічному з’явилась.
Мені мамина сусідка розповідала, що там без чорної магії не обійшлось. Мовляв, покійна мати знала, що син мав «зазнобу», але всіма силами хотіла повернути його у родину. Тому ходила по екстрасенсах. Вона бухгалтером працювала, то гроші у Валентини були.
Та і та коханка, думаю, просто так віддавати чоловіка вже не хотіла. Бо ж, не дивлячись на родину у Анатолія і двох дітей, народила ще йому доньку.
Напевно, знала, що у нього дві квартири, він єдиний син у батьків, мати – невиліковна. Тому хотіли, напевно, якусь із квартир собі.
Казали, що Ліна приїжджа і наймала тут квартиру. Але вона вінничанка. І наче квартира у неї була.
Одним словом, що там йому підливали, тепер уже ніхто не дізнається, але що може вбити молотком в голову власну доньку, сина, матір та дружину цей тверезомислячий чоловік, в голову не вкладається…
І навіть якби він був «не в собі», хіба б міг прийти на попереднє місце роботи лише для того, щоб забезпечити собі алібі?
Тетяна Квасюк
