« І коли це тлінне одягнеться в нетлінне,
а це смертне одягнеться в безсмертя,
тоді збудеться написане слово:
«Смерть поглинута перемогою.
Де твоя, смерте, перемога ?
Де твоє, смерте, жало? »
(«Святе письмо» ст.222)

…І саме в день народження Лесі Українки ці слова із Святого Письма приходять на пам’ять, бо вони передають суть і значення цієї, за словами Івана Франка, «слабосилої хворої дівчини» для України і для кожного з нас.

Лариса Косач, яка ввійшла у національну і світову літературу під прекрасним псевдонімом «Леся Українка», одяглася у нетлінне, а її переможний дух, її християнська душа дійсно-таки поглинули смерть!

Промінням ясним, хвилями буйними,
Прудкими іскрами, летючими зірками,
Палкими блискавицями, мечами
Хотіла б я вас виховать, слова!..

Ці слова належать видатній українській письменниці, поетесі, фольклористці, активістці українського національного руху Лесі Українці.

Народилась Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) 25 лютого 1871 р. у місті Звягелі (тепер м.Новоград-Волинський).

Поезія Лесі Українки є видатним явищем української літератури. Вона знайшла втілення у низці музичних інтерпретацій. Послужила основою для камерно-вокальних, інструментальних, оперних та балетних творів.

Поезія Лесі Українки послужила натхненням для багатьох українських композиторів, починаючи від Миколи Лисенка, Якова Степового, Кирила Стеценка, Дениса Січинського, Володимира Рунчака, Петра Гайдамаки та інших. Багато творів неодноразово переспівувалися різними виконавцями.

21 лютого 2021 року, з нагоди 150-річчя від Дня народження Лесі Українки, в Ямпільській дитячій музичній школі відбувся відеозапис творчого вечора, присвячений видатній постаті українського народу «Хотіла б я піснею стати…»

У святково прибраній залі, насиченій силою духу Лесі, професіонали мистецької сцени передали талант видатної поетеси та композитора Петра Гайдамаки.

Ольга Самойлюк – викладачка та директорка школи – виконавець класичних творів на вірші Лесі Українки, Наталія Ревуцька – концертмейстер – це творчий дует тих, хто втілив в атмосферу свята найбільше.

Ігор Пронь – інженер із звукозапису, людина, яка завжди на своєму робочому місті за лаштунками звукової апаратури та Мельник Тетяна Юріївна – відеооператор, надихнулись красою звучання творів вокального циклу.

На святі прозвучали твори на музику Петра Даниловича Гайдамаки і слова Лесі Українки із вокального циклу «Мелодії»:

«Нічка тиха і темна була»,
«Не співайте мені»,
«Горить моє серце»,
«Знов весна»,
«Дивлюсь я на яснії зорі»,
«Стояла і слухала весну»,

«Хотіла б я піснею стати» … Петро Данилович Гайдамака, композитор, диригент, музично-громадський діяч, заслужений діяч мистецтв, народний артист України. Саме він звернув свою увагу на поетичний цикл «Мелодії», зумів його пережити своїм музичним нутром і відчути двояку сутність болю та любові у віршах циклу Лесі Українки.

Цикл «Мелодії» – це любовна, особиста лірика поетеси з явно вираженим сюжетом, розвитком настрою, в основі якого лежить музичний принцип.

Весняні поезії – «Знов весна і знов надії», «Дивлюсь я на яснії зорі», «Стояла я й слухала весну». Ці весняні мотиви після того, як «горить» серце, «плаче» душа, демонструють складність часу, незрозумілість «біографії душі» героя, плинність і діалектику людського буття.

У озвучених творах виконавці, зуміли передати настрій боротьби за світле майбутнє в надії сподівань на краще життя.

Лесині слова справді стали міцною зброєю. Вони не могли пробачити здоровим, сильним людям їх пасивності, байдужості до горя інших. Поетеса була впевнена, що слід сподіватися навіть без надії, що слід щось робити заради кращого майбутнього.

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.
А тепер я в тебе останню надію вложила.
О, не згасни ти, світло безсонних ночей!

Музичні сторінки творчості Лесі Українки свідчать про широку обізнаність письменниці з різноманітними жанрами музичного мистецтва, глибоке розуміння стильових особливостей як народної, так і професійної музики. Могутньою, стоголосою піснею лунає поетичне слово Лесі Українки по всьому світі – воно втілюється у звуки музичних творів, натхненних її співучістю, її безсмертним генієм.

«Її музику було надзвичайно приємно слухати, далеко приємніше, ніж багатьох блискучих техніків – віртуозів. Грала так найчастіше вечорами, без світла, в темряві, коли не дуже хто слухав, свої імпровізації, – згадувала сестра письменниці Ольга, – власне імпровізації, а не зафіксовані композиції, бо кожен раз це було щось інше. Це була наче не музика, а розмова…»
Добре відомо, що протягом усього життя спрага до музики в Лесі Українки так і залишалася невгамованою.

Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний промінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень.

Виконавиця солоспівів, Ольга Самойлюк цитує О. Старицького, узагальнюючи висновок самого вокального циклу «Мелодії»: «Кожна з цих поезій немов осібна мелодія більшого музичного твору, який передає всю широку гаму глибоко інтимних переживань поетеси – від тихого суму до пекучої туги зраненої людськими і власними болями душі, від усміху крізь сльози, несмілих мрій про зрадливе щастя до світлих мажорних гімнів всеперемагаючому весняному оновленню в житті природи і людини».

Професіональний дует у складі Ольги Самойлюк та Наталії Ревуцької вміло передав цілісність, своїм пречудовим виконанням циклу «Мелодії» Лесі Українки, яка створила прекрасний людський характер, котрий вражає багатством духовності і вартий того, щоб узяти його за Зірку провідну.