Преподобний Феодосій Великий був родом із Каппадокії. Прагнучи відлюдницького життя, оселився в Палестині в пустельній печері, в якій, за переказами, ночували три східні волхви, котрі прийшли вклонитися Христу. У ній він прожив 30 років.

До подвижника поступово почали сходитися охочі жити під його керівництвом. Коли церква вже не вміщала монахів, що зібралися, святитель після молитви, взявши кадило з холодним вугіллям, пішов пустелею. На одному місці вугілля раптово розгорілося і запалився фіміам. Тут преподобний і заснував перший спільножительний монастир, або Лавру. За його молитвою багато разів з’являлося чудо примноження хлібів для жебраків, які сходилися до монастиря.

Коли виникла єресь Євтихія, преподобний написав послання імператору, потім пішов до Єрусалима і в церкві виголосив привселюдно: “Хто не шанує чотирьох Вселенських Соборів, нехай буде анафема”. За цей вчинок його утримували в ув’язненні. Ще за життя сподобився дару зцілення та інших чудес. Мирно помер у віці 105 років в 529 році.