Він брав участь у відборі на «Фабрику зірок 4», «Х-фактор», «Нову хвилю» і навіть став переможцем «Шоу №1» і подружився з Кіркоровим. А у 2016 році виступав у «Голосі країни». Та мало хто знає, що наш земляк уже кілька років пише та продає пісні зіркам шоу-бізнесу!
Голос країни “- це взагалі окрема історія. Шоу повернуло мене на сцену, як це не пафосно звучить. Я закінчив Київський інститут музики ім. Глієра, я хотів співати, з 17 років ходив на кастинги. Саме на талант-шоу придбав багато зв’язків. наприклад, познайомився з Філіпом Кіркоровим і Ані Лорак, яким згодом продав свої пісні. Якось Міша Ясинський, продюсер Полякової, показав мою пісню Віталіку Козловському. І той захотів купити. Тоді я взагалі не знав, що таке продати пісню. У 21 рік гонорар в 2 тисячі доларів – такого в Вінниці всі мої родичі разом не зароблять. Тому я застряг в авторстві. Далі пісню “Облиш” купила Свєта Лобода.
І вони ж запропонували мені заспівати її на “Голосі країни”. А до цього була моя пісня “Дивишся в небо”, яку Світу заспівала в дуеті з Emin. У 2015-му – “Пора додому”. Це найвідоміші пісні з усіх, які я продав. Наташа Могилевська купила у мене два треки. Для Ані Лорак написав – “Ти ще любиш”. З Іваном Дорном намагалися щось мутити, але не спрацювалися. Це не моє пальто. Мені здається, потрібно робити продукт, який люди зможуть відразу наспівати.
Середня ціна пісні від Андрія – понад дві тисячі доларів, інколи він пише тексти чи музику окремо, так дешевше відповідно. Нині наш земляк і сам на сцені, щоправда під псевдонімом Бродвей. Зізнається – пісні народжуються в самих непередбачуваних місцях і обставинах: на природі, після сексу, в залі очікування «Борисполя», в корейському метро. Андрій знімає кліпи, пише для себе, випустив альбом.
-Я ніколи не забуду день, коли я повернувся на сцену! Я співаю свої пісні і зі сльозами усвідомлюю – в цьому моє справжнє покликання! Це були сльози радості і полегшення. Я зрозумів, що я готовий , – відверто каже артист.
Що ж до родини у Вінниці, то Андрій завжди тепло відгукується про неї і всьому завдячує тату з мамою.
– Так вже вийшло, що мої батьки не є мільйонерами. Більш того, вони навіть не є великими бізнесменами. Я не буду зараз проводити якісь класифікації, рівень достатку, досить сказати, що мої мама і тато – прості люди. Сказати, що їх заслуга в моїх досягненнях велика – не сказати нічого. Це їм я зобов’язаний тим, що таки пішов в музичну школу в, можна сказати, «похилому» для цього віці, в 15 років, займаючись сольфеджіо з малюками і пройшовши навчання за в два рази менший термін, – розповідав раніше Андрій.
– Батькам зобов’язаний, що приїхав до Києва вчитись, а тепер і жити. Я не пройшов на бюджет ні в один з музичних вишів, вони повірили в мене і погодилися сплатити мені перший рік навчання. Хоч для цього їм і треба було працювати на трьох роботах, навчання коштувало адже 16 000 грн. Саме мама і тато надали мені шанс всього мого життя – займатися улюбленою справою.
Віталіна Володимирова
