Іноді здається, що це не люди, а машини, раби місцевої організованої корупції і злочинності. Раби, які дуже раді своєму становищу, цьому своєму рабству. Чесно признаюся, я вже не знаю там жодної людини, якій би можна було руку подати без огиди.

Ви знаєте, про це я вже не раз писав, – в кабінеті голови Ямпільської райради – екс-мента С.Гаджука, був вчинений на мене, як депутата, журналіста акредитованого в тій раді, від газети “33-й канал”, цинічний, демонстративний напад. Був вилучений і побитий мій фотоапарат. Л.Кінзерській була висунута підозра. Кілька місяців вів розслідування слідчий Медвідь. І незаконно закрив справу. Чому кажу, що незаконно? Бо я в суді ту його постанову оскаржив і суд зобов’язав поліцію поновити розслідування і вести його ЗАКОННО. Я вдячний тому Медвідю лише за одне, що він законно мені повідомив про дату винесення ним постанови про закриття досудового провадження і я міг його оскаржити.

Після цього рішення суду Ямпільська поліція передала справу слідчому Родзинському. Я його давно знаю і поважав. Він таємно від свого начальства не раз передавав мені, волонтеру, для воїнів фронту різну допомогу. За це я йому дуже був вдячним і вірив, що він один в цій поліції є патріотом України. І, як кажуть, готовий був з ним йти в розвідку.

І ось цей Родзинський став вести росзлідування після Медвідя. Я безконечну кількість разів просив його показати мені матеріали справи на завершальному етапі. Він годував мене всякими відговірками – то справу передав для вивчення у Вінницю, то експертиза ще не прийшла, то везе своїх дітей на спортивні змагання в іншу область і зайнятий, то у відпустці, то лиш після служби – відпочиває… І так справу до моїх рук, на ознайомлення не дав. І я гадки не мав в якому вона стані. Я все чекав, що він, як і обіцяв, надасть мені можливість в ході перехресного допиту задати запитання підозрюваній Кінзерській, свідку Гаджуку, свідку Марченку. Проходили місяці, майже пів року пройшло!.. Я безліч разів дзвонив йому по телефону, писав скаргу начальнику поліції, просив його забезпечити мої законні процесуальні права. А дзузьки!.. Якби нещодавно не звернувся в прокуратуру, якби вона мені не прислала ось цього безбожного листа, вмивши руки, я б і до сьогоднішнього дня не знав, що цей слідчий Родзинський давним давно закрив цю справу. І болт на мені забив, образно кажучи.

Як я її тепер можу оскаржити, як вже давно всі строки оскарження постанови слідчого, яку я в очі не бачив, минули?! В поліції залишився мій побитий фотоапарат з флешкою, з доказами. Там і та його таємна постанова про закриття до якої мені так і не було надано доступу і я зовсім не знаю що в ній там є.

Друзі, юристи, що робити? Як цю гниль зупинити? Вона ж вийшла зовсім з берегів. Вона затопить нас всіх тут в смердючому багні.

Василь Кізка