Про це повідомив колишній голова Демидівки та відомий правоохоронець Юрій Мельник:
-Увечері, коли взяв телефон у руки, побачив що до мене намагались додзвонитись і мій теперішній керівник, і мої колишні колеги по службі в МВС, і односельці, і знайомі і навіть незнайомі мені люди… Вирішив набрати усіх щоб з’ясувати, чим я можу бути їм корисним цього гарного вихідного дня… Зрадів, коли серед інших номерів побачив у телефоні прізвище свого давнішнього друга Ігора ДОБРОВОЛЬСЬКОГО, одного з перших успішних підприємців в місті Вінниці, згодом бізнесмена та керуючим одним з банків у місті Вінниці. Набрав телефон і сам з радісною інтонацією у голосі розпочав розмову зі своїм другом словами : “Привіт друже, привіт Ігорьок, скільки зим, скільки літ, давно тебе не чув, радий чути!”… У відповідь спочатку тиша а потім слова, як грім серед ясного неба: “Вибачте, але це не Ігорьок, це його син… А батька більше не має… Він помер. Матуся попросила Вам зателефонувати, бо знає що ви були гарними давніми друзями “… Сказати що у мене був ступор, не сказати нічого… Вибачився, запитав як, коли і від чого помер Ігор. А ще запитав як це перенесла мама, чи приїде на похорони батька його улюблена донечка, яка наразі за кордоном. Запитував про усе це, бо намагався прийти до тями… Як це може бути – Ігор ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ, завжди усміхнений, веселий, життєрадісний, неугомонний зі своїми часто фантастичними планами на подальше життя, який через важку ДТП був однією ногою на тому світі, пережив вкрай важкі операції (його “збирали” буквально за частинками) і тоді він залишився живий, а зараз… помер. Син Ігора повідомив, що нещодавно помер старший брат батька, якого я теж знав… Їх забрала страшна недуга, чума третього тисячоліття – короновірус. Поклав слухавку та довго не міг заспокоїтись…
Але не спокій прийшов у душу та серце, а ще більша тривога. В одному з коментарів у своєму дописі знайшов страшну інформацію – декілька днів тому в селищі Браїлові провели в останню путь мого колишнього керівника, заступника начальника управління ДАІ у Вінницькій області полковника Петра ПОРОЩУКА, який (після ДАІ) займав посаду заступника начальника обласного управління МВС по кадрам… Його теж зкосив короновірус. Стало не просто страшно, але й моторошно. Адже зовсім нещодавно дізнався, що відійшов у інший світ після ускладнень викликаних ковідом, мій колишній колега по роботі в пожежній охороні заступник начальника Управління по кадрах полковник Іван Петрович ФОСТИК, унікальна добра, щира, весела та завжди усміхнена людина…
А ще зустрів на вулиці Соборній у місті Вінниці одного зі своїх колишніх колег, який назвав біля десятка прізвищ тих, з ким мав щастя спілкуватись, служити в УМВС жити на цій землі, які теж залишили цей світ назавжди… Причина, як правило одна, ковід… Для багатьох з них черга переходу від земного життя у інший світ настала передчасно… Щиро співчуваю рідним та близьким моїх друзів та колег, які відійшли у інший світ. Вічна їм пам’ять та Царство небесне. Нехай Господь Бог поселить їх душі там, де душі усіх святих та праведних спочивають.
Боляче про це писати, але коли “СНАРЯДИ РВУТЬСЯ ДЕСЬ ЗОВСІМ ПОРУЧ” мусимо усі добре задуматись, а чи варто порушувати оту чергу в інший світ, яку нам приготував Господь Бог. Зрозуміло що все в його руках. Але легковажити та наражати себе на небезпеку не варто. Є елементарні правила гігієни під час пандемії, які не маємо права та не можемо ігнорувати.
Дорогі, любі, милі мої друзі і не друзі бережіть себе, не ризикуйте своїм життям, адже ВОНО ОДНЕ І ВОНО БЕЗЦІННЕ.
Валентина Лісова
