В Україні не так багато випадків, коли суди двічі завертають назад в поліцію незаконно закриті нею кримінальні провадження за ст.171 КК України – перешкоджання в журналістській діяльності. Частіше буває, коли суди приймають незаконні рішення, множать на нуль всі старання і прокуратури, і поліції. Або взагалі напад на журналістів бекарно зводять на гальмах організовані злочинці в правоохоронних органах і владних кабінетах. І ніякі адвокати нічого зарадити не можуть. Бо стінка – тупик!..

В Ямполі, на периферії, сталося майже неймовірне – суд вже двічі захистив журналіста від незаконних діянь поліції. І що? І тиша… У Вінницькій обласній організації Національної Спілки Журналістів, в НСЖУ, в Києві – мовчать!.. Я вже не кажу про модні телеканали, які самі дуже часто потерпають через те, що по суті, в країні майже не діє оця 171 ст.КК.

Вже майже місяць мовчить Могилів-Подільський райвідділ поліції, до якого я звертався письмово, як бачите. Просив провести службове розслідування і розібрати чому таке відбувається в його Ямпільському відділі №1? Чому там слідство що до правопорушень відностно Заслуженого журналіста так ганебно провалюють вже двічі?! Адже ж міністр Арсен Аваков, нібито всерйоз, вимагає дуже ретельно, уважно ставитися до розслідувань правопорушень прав журналістів?.. Щось тут не стикуються слова міністра із реальністю на місцях, явно не стикуються, очевидно! Судом це підтверджено двічі!

І від Арсена Авакова ні слуху, ні духу, наче такі випадки у нього на кожному кроці. Якщо так, то навіщо тоді було колихати повітря словами про захист прав журналістів? Ніякого захисту їх прав, насправді, не існує. Зумів вижити – щастя твоє…

Цікаво й те, що це неабияке відділення поліції. Не так давно про нього говорила вся країна. З нагоди загибелі на трасі під Одесою його начальника. І знову – і що? Поговорили, пописали, і як по команді всі замовкли. А відповіді публічної, гласної, як не було так і немає про те, а хто ж там винен в тому ДТП? І як воно взагалі могло статися? Чому так спішила група Могилів-Ямпільської поліції тоді назустріч смерті начальника і побиття вщент двох дорогих державних машин? Мовчать… Лиш квіти і портрет із траурною стрічкою за гратами в черговій частині під охороною автоматника видніється… Безмовно і насторожено.

А може є щось спільне між першим і другим? Між таким “слідством” тут взагалі і такими обставинами, що призвели, врешті, до ДТП?

Коли в тихому болоті чорти водяться?.. Та ще й які!.. Ого-го-го!.. А тоді, коли їх там не тривожать, не помічають і не виганяють геть.

Василь Кізка