До Пасхи було традицією готуватися заздалегідь. Святковий кошик, щоб посвятити у храмі, збирали зарання. Бабуня Параскева Ганжа була відома на селі повитуха. Вона мала для походу до церкви спеціальний новий з очерету плетений кошик. До кошика клалися паска, що пеклася у чистий четвер, шматочок запеченого м’яса, дуже смачна сирна бабка, сальтисон і крашанки, які фарбували у суботу. Також клали до святкового кошика цукерки, мак, замотаний у маленьку біленьку хустинку й сіль кам’яну. Ці два освячені продукти зберігалися у кожній домівці. Вони знаходилися майже у кожному кошику, щоб захищати оселю впродовж року від нечистої сили, лиха, поганого ока, хвороб та незгод й навіть брали із собою до кишені як оберег при вирішуванні важливої справи.
До храму вдягали найкращий одяг. Після святкового богослужіння на світанку поверталися додому. По дорозі та біля церкви обов’язково хрестувалися, а саме, віталися словами, вимовляючи тричі «Христос воскрес!», а у відповідь чули «Воістину воскрес» й тричі цілувалися з близькими та обмінювалися крашанками.
Коли пані Галина переїхала до чоловіка Олександра у Козятин у 1969 році, то проживала у його родині напроти сучасного музею по вулиці Грушевського. Пам’ятає, що свекруха Катерина Савченко завжди ходила на всенощну службу до каплички Святого Духа з наповненим великодніми смаколиками лозяним кошиком, де правив отець Олександр Бойко – почесний громадянин міста Козятина. А молодь вранці прокидалися і накривався святковий стіл з запаленою освяченою свічкою, де необхідно було обов’язково у колі родини теж похрестуватися і на голодний шлунок з’їсти освячену крашанку та паску.
Пані Галина не ходила на богослужіння, тому що за радянських часів ідеологія була антирелігійна, тобто «…релігія – опіум для народу…» Культосвітні працівники, а вона працювала у бібліотеці, педагоги, науковці, політпрацівники, комсомольці, комуністи не мали право вірити в Бога й ходити навіть заради інтересу до храму. На великі свята біля культових споруд чергували викладачі учбових закладів й відслідковували учнів та студентів у храмах, а потім списки оприлюднювали і розбирали на зборах або погрожували відрахуванням з вузів.
Записала директор Козятинського музею
Лілія Макаревич
Быть членом компартии осознанный выбор, никто никого не принуждал, коммунизм исповедовал материализм. Можно было верить в бога, но тогда ты переставал быть коммунистом. У моложежи было уйма занятий, было куда податься. Что лучше бесплатное лечение, или походы по церквам?