Шокуюче обговорення розгорілось навколо еротичних фото відомої вінницької моделі Леї Він, яка раніше працювала вчителькою англійської мови.
Нещодавно вона відзняла серію оголених фото в обіймах іншої оголеної дівчини. Вінничани вирішили, що Лея, котра не хоче афішувати своє справжнє ім`я, вперше зізналась про свою сексуальну орієнтацію. Їй «приписують» роман із найкращою подругою. Чи правда це — ексклюзивно для «33-го» Лея Вінницька розповіла все.
– У мене є багато друзів із нетрадиційною орієнтацією — бісексуали, геї та лесбійки. Правильно їх називати ЛГБТ-спільнота. Тому зізнаюсь, що нічого проти нестандартної орієнтації людини я не маю, — ділиться Лея Вінницька. – Це власний вибір, а в когось, навпаки, — така природа. Тому вважаю, що цей факт потрібно просто приймати і жити собі з ним вільно. Це ніяк не впливає на особистість, бо серед неформалів є багато талановитих, добрих та позитивних людей.
Сучасні люди вважають, що секс між жінками — це класно, модно та гарно. А от секс між чоловіками — ганьба. Проте я з повагою ставлюсь до індивідуального вибору кожної. Хоч знаю і реальні історії, коли вінничанки втрачали роботу після зізнань про свої сексуальні вподобання.
У молодості мені просто було цікаво поцілуватись з дівчиною – як експеримент, аби зрозуміти, чи змінюються відчуття. У моєму колі друзів було багато лесбійок, і всі вони постійно розповідали про свої експерименти. Тому я вирішила, що не обов’язково бути лесбійкою, щоб спробувати нові відчуття… Та і зараз знаю таких, що зустрічаються із хлопцями та паралельно займаються сексом із жінками заради задоволення.
Проте лесбійкою я ніколи не була. Тому впевнено спростовую всі чутки. А шокуючі фото — це лише мистецтво, яке вже стало частиною мого життя. Зараз я — фотограф і обожнюю фотографувати оголених дівчат і фотографуватись сама.
Коли я працювала учителькою, то виглядала зовсім не так, як зараз. У мене не було татуювань і не було кольорового волосся. Я одягалася скромно і відчувала себе сірою мишкою. Мені ніколи не подобалося носити класичний одяг та підлаштовуватися під дурнувату систему. І це завжди призводило до сварок із колегами та керівництвом. Зі школи я звільнилася. Мої батьки — хороші люди, вони інженери, закінчили політехніку, але ми з ними не близькі. Я вважаю, що єдиномученики — це ті, хто виростає під одним дахом. Людина повинна вирости, сформуватися, а потім вже обирати людей, які близькі по духу.
– Розкажи про переломний момент. Коли твоє життя так змінилося? Як зароджувалися ідеї для розпису тіла та зміни зовнішності?
– Ні для кого не секрет, що на зміни людей наштовхують нещастя та погані події. Лише такі часи змінюють людей по-справжньому і мотивують їх стати іншими. Так було і в мене. У 26 років почалися тривожні розлади психіки, панічні атаки, я перестала виходити з дому і спілкуватися з людьми. Після того я перебрала велику кількість психологів і, на щастя, заново віднайшла себе. Я справді переродилася, але стала вже абсолютно новою особистістю: ексцентричною, відвертою, сильною та безстрашною. А далі все просто: з’являлась ідея — я її реалізовувала. Я не закликаю нікого все кидати і змінюватися, як я, але постаю прикладом для людей, котрі готові, хочуть і прагнуть кардинальних змін.
Софія Копач
