Сумуємо, пам’ятаємо. Спасибі, що були.

Полетiли за обрiй душi,
Стали рідко ночами снитись.
Залишили нас на землі,
Щоб могли ми  за них молитися.

Щиро вчили вірити в Бога,
В храм ходити, молитву читати,
Як закінчиться їхня дорога,
Бо їх з часом може не стати.

Закінчилась  життя дорога…
Служба в храмі, гомін притих.
Стоїмо на церковнім порозі,
Стоїмо…Та уже без них.

І без них ми вчимося жити,
У молитві уся наша сила.
Нам би цього дітей навчити,
Бо колись всі складемо крила.

Це життя не вічно триває,
Відлітає душа, наче птах.
Ми молитися тут за них маєм,
А вони за нас  на небесах.

Хтось підмітив, сказав дуже вірно,
Що життя –  це всього лиш мить.
Спочивайте з миром спокійно,
Свічка в храмі уже горить!

Люда Заверуха, читачка