Він українець. Народився та виріс у Вінниці. Батько Михайло працював в обласному цукротресті колись «цукрового Донбасу», мама 38 років віддала захисту закону, працюючи в прокуратурі міста.

Як нині космічний підприємець хоче увіковічити зв’язок своїх високотехнологічних підприємств із батьківщиною та дати Україні шанс запускати з першого приватного космодрому в Австралії колись легендарні ракети?

— Той самий співвласник та директор компанії Cosmo Vision Global Corporation із Австралії, яка займається космічними розробками та пропонує українським підприємствам розробляти ракетоносії для виводу вантажів у космос, про що повідомило посольство України в Австралії, людина, від рішень котрої залежать інвестиції у сотні мільйонів доларів, – колишній вінничанин Ілля Осадчук?! І саме він був одним із наставників Ілона Маска та звернув його увагу на перспективи комерціалізації космічних програм, адже до цього космос був, що в США, що на пострадянських теренах, лише державним.

Але це не перша новина, яка приголомшила нас під час розмови з його колегою, головою правління Дніпровського космічного кластеру Євгеном Рокитським, який всіляко підтримує участь українських підприємств та конструкторських бюро у ймовірній міжнародній співпраці.

Він прибув на Вінниччину, щоб пройтись шляхами дитинства тепер відомого на весь світ нашого земляка — відвідати місце, яке надихнуло його займатись космосом, та взяти талісман із Вінниччини – метеоритний камінь, який будівничі вже в Австралії урочисто закладуть у фундамент космодрому Кейп-Йорк (штат Квінсленд).

Отож, шляхами Іллі Осадчука на Вінниччині пройшлися із Євгеном Рокитським кореспонденти «33-го».

Їдемо у село Степанівку, що біля Вороновиці, де проживала бабуся Іллі. Саме звідти вона водила онука до садиби Можайських, де було спроєктовано та випробувано перший в історії людства штучний літальний апарат, – зараз це Музей авіації та космонавтики – і привчала «сягати неба» у досягненні цілей. Саме там зародився в Іллі потяг до підкорення космосу.

Тому тепер Ілля та Євген ініціюють створення Опікунської ради цього музею, щоб допомагати його осучасненню. Адже місія музею – розповідати відвідувачам  про підкорення повітряного та космічного простору, яке започаткував на Вінниччині Можайський, надихати на досягнення нових висот – благородна. Дирекція музею, якому багато чого треба «підлатати», радо вітає таку ініціативу.

Спочатку був «Фонд Горбачова»… Із журналістики в космічну галузь.

Але, як не дивно, Ілля спочатку про космос почав писати. Бо доля у ще СРСР занесла його до Москви, де він отримав право писати ексклюзивні матеріали із космодрому Байконур.

Створений Ініціативним вінничанином «Фонд Горбачова» допомагав у країні та за кордоном пропагувати ідеї перебудови й гласності. Вже тоді зароджується хист лобіста. Бо до «Фонду Горбачова» Ілля залучив найбагатших людей світу, як сам зізнається, у т.ч. Рокфеллерів та Ротшильдів, провідні фінансові установи.

Після серпневого путчу, який, на його думку, організував сам Горбачов, Ілля стає заступником голови Спілки журналістів Росії і очолює Журфонд. Потім Ілля Осадчук стає першим президентом Конгресу журналістів, асоціативного члена ООН. Далі були, серед іншого:

– організована ним перша в світі система конференцій, організована спільно з Інститутом космічних досліджень РАН та SITA, на базі якої створювався Скайп;

– отримання екcклюзивних прав на гуманітарні програми (навчальні, рекламні та наукові проєкти) на орбітальній станції «Мир»;

– представлення у Конгресі США переконливої доповіді про необхідність комерціалізації космосу та надання відповідних повноважень НАСА. Більше того, Ілля був одним із наставників тепер відомого на весь світ Ілона Маска і переконав того у перспективах саме приватного інвестування у космічні програми.

Не секрет, що космічна галузь у СРСР була надзвичайно розвинутою, деякі ракети-носії виготовляли в Україні у Дніпрі, а запускались вони, в першу чергу, з  Байконура. З початком російсько-української війни Україна фактично втратила доступ до цього космодрому, а виробництво ракет-носіїв на її підприємствах 7 років як зупинилося.

Створення космодрому в приекваторіальній частині Австралії може надати українським ракетобудівникам один з найкращих майданчиків у світі для виводу корисного навантаження на геостаціонарну орбіту і шанс на відродження колись легендарного українського ракетобудування.

— Це ж колосальні кошти! Звідки вони в українця, який не мав мільярдерів-батьків? – не втримуємось ми і від такого запитання.

— Ілля, зрозуміло, забезпечена людина, але в таких дороговартісних проєктах він співпрацює із найпотужнішими світовими інвестиційними фондами. Бо вони йому довіряють. А це у світі бізнесу – найвищий рівень похвали, – говорить Євген.

І, на завершення, ми із Євгеном виконуємо ще одне прохання відомого вінничанина – привезти із місця падіння на Землю метеорита, «Іллінецької астроблеми», каміння.

— Саме його ми помістимо в капсулу, коли закладатимемо фундамент космодрому в далекій Австралії, як зв’язок із Вінниччиною, де народився та виріс Ілля, і зв’язок Землі з Всесвітом, звідки до нас потрапив «космічний прибулець», ну, і на знак, сподіваюсь, плідного співробітництва України та Австралії у галузі космосу.

На прохання Євгена неймовірно цікаву розповідь послала за океан Іллі та його соратникам відома вінницька астроном Марія Левченко.

Бо це вона десятки років популяризує єдине в Україні та одне із трьох у світі місць падіння метеорита. І воно також на Вінниччині.

Перші запуски українських ракет із австралійського космодрому заплановані на 2023 та 2024 роки, в компанії планують по 5 запусків щорічно.

А ми додамо: дуже хочеться, щоб наш відомий тепер на весь світ земляк Ілля Осадчук таки дав другий шанс Україні відродити її славетне космічне минуле. І це буде неймовірний прорив у долі України. Як і в долі Іллі космічна галузь, окрилена мрією, народженою в дитинстві під Вінницею.

Тетяна Редько
Олексій Бойко