Четвертокласник школи №17 м. Вінниці Володимир Василюк брав участь у мате­ма­тичному Кубку Європи у Франції. Володя із двійняток. У нього ще є брат Мишко.

У Михайла не менші досягнення. Хлопці — відмінники. Мають перший розряд із шахів, беруть участь у чемпіонатах з футболу та тенісу. Вундеркінди дивують усіх своїми здібностями.

– Ще з дитинства хлопці радували незвичайними талантами. Так, ще до школи легко ділили та множили тризначні цифри, тому й пішли в інтелект-клас України у відому фізико-математичну гімназію №17. Вони з першого класу відмінники і приносять нам похвальні листи.

Із 2-го класу хлопці почали ходити на заняття в міський центр з інтеграції до Європейського та світового простору, керує яким Тетяна Станіславівна Збожинська. Із нею та Ігорем Михайловичем Кривошеєю Володя та Міша почали займатись логічною математикою. Педагоги помітили і розвинули їхні здіб­ності, й хлопці почали брати участь у всеукраїнських та міжнародних змаганнях, — розповідає їхній батько Юрій Василюк.

Крім того, сини ходять на шахи і вже у 2-му класі отримали 1-й дорослий розряд. Продовжують і далі брати участь у шахових турнірах, захищаючи честь Він­ниці. Готуються до участі в командному чемпіонаті України.

– Знаю, що Володимир названий на честь свого дідуся, вашого батька – Володимира Василюка. А Міша — на честь іншого дідуся — Михайла, батька вашої дружини Тетяни.

Як відомо, ще року не пройшло, як генерал-лейтенант юстиції Володимир Василюк покинув цей світ. І, напевно, хлопчику, продовжувачу його роду, судилось продовжувати і досягнення діда?

– Від першого шлюбу у Володимира Василюка є двоє синів — я та Сергій. Найстарший його онук, мій син Юрій, неодноразово брав участь у АТО як лікар-реаніматолог. Він завідував реанімаційним відділенням Білоцерківського військового госпіталю. Майор у відставці. Зараз працює у клі­нічній лікарні «Феофанія» анестезіологом-реаніматологом. Має свою родину. І саме він вже подарував мені онука Костянтина.

Так, наш батько Володимир Василюк дійсно мав найбільший прокурорський статус генерал-лейтенанта не лише у Він­ницькій області, але й Україні, бо був ще за СРСР з посади прокурора області посланий Генеральним прокурором Туркменістану. Багато хто із опонентів каже, що батько, мовляв, допомагав Туркмен-баші утверджувати диктатуру в цій країні. Але це не так. Він покинув Туркменістан ще за СРСР. Я разом із ним, мамою та братом Сергієм жив у Ашхабаді та бачив це.

Думаємо, що Володі та Міші ось ця здатність до логічного мислення передалась не лише від батька, а й їхньої бабусі – нашої мами Світлани Володимирівни, бо вона за фахом була вчителем фізики–математики і вже відійшла у вічність 3 роки тому. Пройшла із батьком всі щаблі його становлення — від слідчого до генпрокурора. Завідувала відділом освіти в Ашхабаді, працювала у Вінницькому обласному управлінні профтех­освіти.

Ось так наші діти за лише Богу та природі відомими шляхами продовжують шлях їхніх предків.

– Ходять легенди про прокурорські залишені спадки… Якщо не секрет, який спадок ви, онуки Володя та Міша отримали від вашого батька-генпрокурора?

– Знаєте, коли починав працювати на прокурорських посадах, навіть генпрокурора, мій батько, про хабарі, такси і т.п. й мови ніхто не вів…

Ми жили в звичайних умовах. І живемо. А у спадок від батька не отримали нічого.

Були такі випадки, коли у нас не було можливості купити по дві іграшки Володі та Міші одночасно. А ви знаєте, як діти, особливо двійнята, хочуть все однакове…

– Все їхнє дитинство не пройшло у мажорстві чи розкоші – ми економили кожну копійку, — ділиться їхня мати Тетяна Василюк. — Ніяких привілеїв ніколи і ні в чому ми не знали. Вперше взагалі публічно говоримо про те, хто дід наших синів. І батько чоловіка…

Тому і титулів не купували. І благ від цього не мали.

29 травня Володя брав участь у математичному Кубку Європи, який пройшов у Франції. Він найменший учасник. У збірну України входило ще декілька старшокласників. Кубок Європи у цьому році у Парижі пройшов онлайн. Завданням було – вирішити логічні задачі. Приємно, що збірна із Вінниці, яка захищала честь України, виступила успішно.

Але це не єдина перемога Володі. Він відмінник у школі. Як і Мишко. І виступав на цьому кубку лише Володя, бо мав виступити лише один учасник. А ось в наступному кубку, який пройде у Швейцарії, вже обидва хлопці братимуть участь.

І тому ми дуже радіємо, що у цьому році Володя отримав звання «Талант року». Та і Міша не відстає. Просто Володя шустріший, а Міша більш розважливий. І розвиваються вони, як справжні Терези. Бо такими є за знаком Зодіака. Один місяць кращі результати показує Міша, наступний, навпаки, – Володя. Хлопці ростуть всебічно розвиненими. Вони не ботаніки, як хтось може подумати. З 6 років займаються футболом, грали за молодіжку «Ниви». Ще грають у великий теніс.

– Володя та Міша вже брали участь у всеукраїнських змаганнях з тенісу. У 20-му році посіли призові місця на чемпіонаті України. Цього року у липні будуть брати участь у чемпіонаті країни, — ділиться тренер Володимир Щерба.

– А як щодо двій­нят? Були ще у вас в родині такі випадки?

– По маминій лінії у бабусі були двійнята.

На завершення нашої розмови батьки подякували школі, педагогам-наставникам, тренерам, які в ці важкі часи війни та пандемії розвивають таланти наших дітей.

Як переконались, ось і такими бувають генеральські діти та онуки. Може, це виняток і життєві обставини зіграли роль, але є і такі нащадки генеральних прокурорів.

Ким хочуть стати Володимир та Михайло? Це ми вже з дозволу батьків запитали у них.

– Президентами!

Дай Бог!

Спілкувалась Тетяна Редько