У стриптиз я прийшла через місяць після свого повноліття. До цього зустрічалася з чоловіком, який любив молоденьких дівчаток — але до того моменту ми розлучилися, а я вже звикла витрачати по кілька тисяч гривень на день, і мені було некомфортно, коли їх не стало.

Я знала, за що йшла — за гроші. Написала в пошуковику «хороший стрипклуб» і сходила на співбесіди за першими п’ятьма адресами. Вибрала клуб, де можна було почати працювати відразу після співбесіди: вміння танцювати було необов’язковим. Спочатку я відчувала себе чужою: у мене не було своєї полички в роздягальні, в завантажені дні я переодягалася в туалеті або на лавці поруч з менеджерами. Потім стало трохи краще. Художній керівник клубу нами не займався, зазвичай він просто кричав на планерці. Але це не мало значення. Можна добре заробляти, танцюючи, як на сільській дискотеці, а можна бути професіоналкою і забрати 1500 гривень за ніч — раз на раз не доводиться. Добре танцювали одиниці — у них були заздалегідь поставлені номери. Решта просто трималися однією рукою і ногою за жердину — я була однією з таких.

Гості зазвичай дивляться на фігуру. Одна дівчина заробила цілий мільйон на приватних танцях, а її портрет висів у кабінеті у директора. На мій погляд, вона була дурною, не дуже симпатичною, зате у неї був шостий розмір грудей, і мужики проплачували їй десятки тисяч за приватні танці. Щоб подивитися, як вона стрибає, присідає, лежить або щоб помацати її за груди. Були й дівчатка, повністю «зроблені»,з величезними грудьми і губами.

У мене звичайна зовнішність, тому я швидко навчилася співчутливо мовчати, щоб отримувати чайові — від них клубу відходить всього 30%, і це досить вигідно. Головне зрозуміти, у кого з клієнтів дійсно є гроші, а то можна всю ніч просидіти поруч з «ніщебродом» за 400 гривень — він нічого не замовить в барі. Стриптизерки отримують відсоток від замовлення зі столу, де вони сиділи, це називається консумацією. У клубі, де працювала я, замовлення починалися з п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Решта заробітку ти повинна була ділити порівну з клубом. «Крейзі меню» — це список неприватних послуг. За доплату можна було, наприклад, подивитися на імітацію лесбійського сексу в основному залі або злизати сіль з сосків стриптизерші.

Приватними танцями заробляли всі, в тому числі офіціантки, барменші і адміністратор клубу. Для цього багато розуму не треба. Сексом з клієнтами можна було займатися тільки в ніч з 31 грудня на 1 січня — ціну призначали самі дівчата. В інший час інтим був заборонений під страхом звільнення: клієнти не могли торкатись нас в зоні бікіні, а ми не могли знімати з них штани. Всюди стояли камери — іноді охорона підглядала в приватні кабінки, перевіряючи, чи все в порядку (до речі, в багатьох інших клубах сексом займатися дозволяють).

На самому початку роботи я вирішила зайнятися сексом в обхід клубу, але трапилася безглузда історія. 40-річний мужик запросив мене до себе на дачу — обіцяв дати 10 тисяч гривень. Сіли в таксі, я задрімала і прокинулася вже в селі. Мужик вколовся жорстким наркотиком, лежав на дивані і щось бубонів. Виїхати вдалося тільки під вечір. У процесі я зустріла його маму, яка кинулася на мене з кулаками. Звичайно, ніяких грошей я не отримала і тепер беру суму вперед, щоб чоловік не обіцяв те, що не виконає.

Ситуації були різні. Мені пропонували приват у протигазі. Ще був хороший хлопчина, який красиво залицявся, але з цього нічого не вийшло — зараз ми тільки вітаємо один одного зі святами в соцмережах. У стрипклуб, як правило, приходять з друзями або дівчатами. Останні іноді напиваються і лізуть цілуватися — таку буквально довелося відтягувати від однієї з дівчат. І я розумію, чому багатьом подобається стриптиз. Зустрічатися з повією якось ніяково, а зі стриптизеркою все здається природним. Вона покрутилася — ти збудився — можна займатися сексом.

Я пропрацювала в стриптизі півроку і обіцяних коштів не заробляла. Було важко і фізично, і морально: носити підбори і огидне плаття, робити безглуздий макіяж і спалювати волосся плойкою (без зачіски не пускали до гостей). Про мою роботу дізналася вся моя група в універі — від мене відвернулися всі подруги на факультеті, ходили жахливі плітки. Але у мене були гроші, а сумувати з ними набагато легше, ніж без них. Ще мене вистежували мужики в соціальних мережах і писали про мою роботу всім знайомим. Я б нікому не порадила йти на таку роботу. Мені було некомфортно, і я не пам’ятаю жодної дівчини, якій би подобалося бути стриптизеркою.

До того ж багато в стриптизі не заробиш — набагато вигідніше зустрічатися з чоловіками сам на сам, що я і робила паралельно з роботою в клубі. Я дуже втомлювалася: в рідкісні вихідні я лежала пластом, у мене все боліло і часом я не могла вийти на вулицю. Зараз я в сексбізнесі. Під час роботи стриптизеркою у мене була знайома з власними борделем і масажним салоном — вона запропонувала піти до неї і отримувати більше. Так в результаті і вийшло.

Зі стриптизу я пішла зі скандалом — мені не захотіли віддавати заробіток за ніч. Шкода тільки, що в клубі залишилися мої улюблені туфлі. Коли-небудь я піду з сексроботи зовсім, але навряд чи раніше, ніж через сім-десять років. Потрібно користуватися своєю молодістю, як би це жахливо не звучало. Мої батьки дуже мало заробляють, а коли вийдуть на пенсію, отримуватимуть ще менше. А я вважаю своїм обов’язком допомагати їм: відправляти їх на відпочинок, робити приємні покупки. До речі, я робила перерву, коли вийшла заміж за одного зі своїх клієнтів. Правда, ні до чого доброго це не призвело, наш шлюб розпався, і зараз я знову працюю.

Валентина Лісова