До редакції звернувся старший брат покійного військовослужбовця з Шаргородщини і висловив свої припущення з приводу трагічної смерті близької  йому людини. Ось, що він повідомив:

– 22 травня пішов із життя мій брат Павло Чорний, військовослужбовець однієї з Вінницьких військових частин, якому було лише 20. Трагедія сталась за тиждень до завершення його відпустки.  Дівчина покійного та її бабуся переконані, що причиною суїциду послугували проблеми на службі, нібито він не міг підлаштуватися під систему. Але проблем на службі у Паші ніколи не було. Ба, навіть навпаки, армія йому дуже подобалася!

Ми з Пашею були дуже близькими із самого дитинства. Він завжди ділився своїми планами, розповідав про досягнення і навіть невдачі. Зі мною він був відкритим. Міг запитати поради або ж підтримати, коли потрібно. Іноді мені здавалося, що так, як знаю його я, не знає, напевно, ніхто. Тож, повірте, якби в нього були проблеми в армії, він про це сказав би. Його наречена розповідала, що Паша не хотів їхати в Одесу на масові заворушення, але такого не було. Бо якби він нам про це не розповів, то обов’язково дізналися б від іншого брата – вони служили в одній частині. На передову не їздили – Паша не хотів, казав, що дівчина проти. Він її кохав, тож навіть не сперечався.

Приголомшений новиною й заступник військового комісара начальник відділення рекрутингу та комплектування Шаргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Олександр Довганич, адже спілкувався з військовим незадовго до трагедії. Він  добре пам’ятає Пашу. Згадує, як Павло разом із братом Петром йшли на строкову службу. Вони були одні з найкращих, добрі, порядні хлопці, показали себе лише з найкращої сторони. 7 травня Павло разом зі своїм другом та однослужбовцем Денисом Захандревичом приходили ставати на військовий облік під час відпустки. Розмовляли про службу і жоден з них не сказав нічого поганого, обоє були задоволені і службою і заробітною платою, яку отримують. Розповідали про графік роботи, про обов’язки. Олександр Довгачин теж впевнений, що причиною суїциду стала не армія. .

У військовій частині, де служив юнак відзиваються про Павла, як доброго, порядного, дисциплінованого хлопця. З ним ніколи не виникало проблем, на службу жодного разу не скаржився. Тож ніхто не вірить, що трагедія сталася через проблеми на службі.

Ці слова підтверджують й однослужбовці Паші, його друзі з дитинства, з якими  разом йшли на строкову службу, разом й підписували контракт. Вони кажуть, що Паша був задоволений службою, ніколи не нарікав. На контракт перевівся, бо міг і служити, і отримувати заробітну плату, і мати вдосталь вільного часу. Для нього це було важливо, бо він був самостійним, хотів добитися всього сам.

Коли Паша приїжджав додому, дуже багато розповідав про службу і здебільшого хороше. З його розмов помітно було лише одне – він займається тим, що йому подобається. До речі, нещодавно подав документи в автошколу, я навіть возив його кілька разів на навчання. Казав, що хоче якнайшвидше отримати водійське посвідчення, бо в частині доручали транспорт. Він гордився цим, адже йому довіряли. Для Паші це було важливо.

Мати хлопця нікого не звинувачує, адже лише її син знав справжню причину свого вчинку, який приніс нестерпний біль його рідним.

Сергій Чорний