Воїну ампутували стопу після поранення, але він залишається в строю.
У 205-му центрі тактичної медицини відбулись змагання за звання найкращого фахівця серед парамедиків ЗСУ. Учасники – бойові медики, кращі з кращих. Серед них був наш земляк Євген Ісаєв, який у 2014 році отримав важке поранення на фронті та втратив стопу. Жодні послаблення воїну, який нині служить в окремому полку зв’язку у Вінниці, не знадобились. Йому вдалось здобути «бронзу».
— Мав за честь представляти свій рід військ, – прокоментував перемогу Євген. – Та насправді на конкурс варто їхати не так за призовими місцями, як за неймовірною атмосферою. Кожен учасник має свою унікальну історію, усі брали участь в боях, надавали допомогу пораненим, працювали під вогнем. Це – не конкуренти, а бойові брати й сестри. Здорова конкуренція була, та на першому місці залишалась людяність. Мій результат — це насамперед перемога над собою. І подарунок товаришам по службі.
Євген родом із Запорізької області. Батько й мати – військові, відбували службу в Повітряно-десантних військах. Євген вирушив на передову ще у 2014 році, але зазнав серйозного поранення під Зеленопіллям.
– Першого дня нас накрили з важкої артилерії. Снаряд 120-го калібру впав за півтора метра від мене за дерево. Осколками посікло мені тіло, руки, ноги, до того ще й контузило, — розповів нашому журналісту Євген. — Відразу зрозумів, що буде ампутація… Аби було легше, я співав гімн десантників. Обстріли не вщухали. Лише згодом до нас дісталась авіація, але в один з вертольотів поцілили сєпари, і весь екіпаж загинув. Ми дивом врятувались. Вже у Дніпрі мою ліву стопу медикам довелося частково ампутувати. Постраждали і руки: кістки розтрощило. Потім були госпіталі Миколаєва та Вінниці.
Після втрати кінцівки на війні Євген встановив протез і служив інструктором 44-го навчального центру, закінчив Донецький національний університет ім. Василя Стуса та оселився у Вінниці.
Віталіна Трудько
