Невтішні відомості перед Днем ВПС України, котрий віздначають 1 серпня, надходять із її столиці — Вінниці.

Останнім часом у Повітряних силах України загострилася проблема – льотний склад покидає лави ЗСУ. Протягом двох останніх років звільнилося 140 льотчиків. Ще 40 планують звільнитися найближчим часом. Такі цифри нещодавно озвучив представник Командування Пові­тряних сил Олег Гаврилко:

– Якщо така тенденція триватиме й далі, то вже за 10 років Україна може залишитися ще й без бойової авіації і без надійного захисту у період вій­ни з російськими окупантами. Бо радянські літаки відпрацювали свій ресурс, а льотчики покидають лави ЗСУ через невисокі зарплати і велику бюрократію. Адже замість того, щоб літати, льотчики 70 від­сотків часу витрачають на письмові обліки та звіти. А якщо порівнювати зарплати військових льотчиків і у системі МВС, то у Повітряних силах ЗСУ отримують 19-24 тисячі гривень на місяць, а в Нацполіції – 50 тисяч гривень. Ось така конкуренція…

Українські Повітряні сили доволі часто літають разом з партнерами з країн НАТО. Але, як кажуть льотчики, які звільнилися, цей досвід майже ніяк не аналізують, не систематизують і не використовують. Той практичний досвід, котрий здобувається під час курсів та навчання у Британії чи США, наші льотчики не мають де реалізувати. А на підготовку одного льотчика рівня першого класу держава витрачає чималі гроші – 150-180 мільйонів гривень в залежності від типу літального апарата. Чому так відбувається?

У службі зв’язків з громадськістю Командування Повітряних сил ЗС України пояснили:

– Це питання наразі перебуває на контролі у президента. Плинність льотних кадрів завжди була і є дуже гострою проблемою в Повітряних силах та інших видах ЗСУ, де є на озброєнні авіація.

Так, військові льотчики звіль­няються або, досягаючи пенсійного віку, або ж після закінчення чергового 5-річного контракту.

Причини відомі. Основні з них – це велике навантаження на льотний склад, що несе бойове чергування в системі ППО та на оперативних аеродромах в інтересах операції Об’єднаних сил. Справді, надмірно велика кіль­кість документації, яку льотчики повинні встигати вести поміж льотних змін. А ще — грошове забезпечення льотного складу Збройних сил суттєво від­різ­няється від зарплати пілотів інших складових сектору безпеки і оборони. Соціальні гарантії та правовий захист льотного складу у випадку аварій та катастроф мали б бути кращими. Фізично та морально застарілий парк авіаційної техніки. Тому льотчики звільняються й переходять на службу в інші відомства на більш вигідних умовах.

І ще — в авіації Повітряних сил не має льотчиків-випробувачів, про яких писали деякі інформагентства… Представник Командування Повітряних сил заявив про те, що за два роки звільнилось близько 140 осіб льот­ного складу Зброй­них сил. Але йдеться не лише про Повітряні сили, а й про армійську авіацію Сухопутних військ та авіацію ВМС. Крім того, до льотного складу також відносяться члени екіпажів, такі як штурман, борттехнік, бортрадист…

У період з 2019 по липень 2021 року із авіаційних бригад Повітряних сил звільнилось лише 52 військовослужбовці льотного складу.

Резонансу ця тема набула через одночасне звіль­нення одразу п’яти молодих висококласних льотчиків-винищувачів – випускників 2016 року! У червні цього року вони відмовились підписувати наступний 5-річний контракт. Знаємо одне — втрачати таких людей, висококласних льотчиків, ми не маємо права.

Найближчим часом очікуються дієві кроки щодо піднятих проблем. Йдеться як про законодавчі ініціативи, так і про зміну методів та підходів у підготовці льотного складу та виконанні завдань за призначенням.

Тетяна КОНДРАТЬЄВА