Американець Уолтер Орр Скот, який вже 11 років живе на Вінниччині, придбав у Жмеринці будинок для багатодітної сім’ї, яка до цього через пожежу орендувала житло у різних господарів.

Валентина Кедь осиротіла в 15 років. Тоді ж народила первістка, а в 20 із трьома маленькими дітьми на руках, вагітна четвертою дитиною, була змушена піти від першого чоловіка, тому що дозволяв собі випивати та бити жінку. Після того, як колись власний будинок Валентини згорів, жінка зверталась до кого тільки могла. Навіть двом президентам писала і до міської ради, але ніхто не допоміг. Після перших стосунків, як розповідає Валентина, порозумнішала та познайомилась зі Русланом Орєховим. З ним мають двох спільних дітей та живуть разом 7 років. Діти чемні, доглянуті, про кожного дбають.

З цією сім’єю подружилось пів року тому подружжя зі Жмеринки — Любов Шандрухіна та американець Уолтер Орр Скот. Спочатку вони допомагали дітям продуктами, речами, а потім вирішили придбати їм будинок. Подружжя вибирало будинок, аби діткам було ближче ходити до школи та садочка. Американець витратив на дім близько 170 тисяч гривень. Всі ці заощадження збирав довгий час і міг би витратити їх на протез. Проте вирішив віддати на благодійність.

Зараз у родині шестеро дітей: наймолодша Люба — майже 4 місяці, Люді незабаром буде 10 років, Стасу 12 років, Насті — 9 років, Соні — 6 років та Саша, якому в жовтні буде 5 років. У честь пані Люби Руслан та Валентина назвали свою молодшу донечку. Діти називають Уолтера дідусем, а Любов — бабусею та часто навідуються до них.

Уолтер Орр Скот проживає у Жмеринці понад 10 років. І хоча він народився, жив, працював та служив у Сполучених Штатах, але саме в Україні американець зміг знайти те, що було необ­хідно для спокійного життя.

– Після відставки з армії у 2004 році я багато подорожував світом, але оселитися вирішив в Україні, у Жмеринці. У мене тоді друзі жили у Жмеринці. Я приїхав сюди і спершу прожив тут близько трьох місяців. Після цього ще переїхав до Києва на пів року, але не міг там працювати чи взагалі робити хоч щось: занадто шумно, занадто багато людей, шалений рух транспорту, — каже він. — Тому я переїхав назад до Жмеринки. І тут я, зрештою, зміг працювати, на відміну від Києва. Коли приїхав сюди, я не був письменником, я навіть не думав про таку професію. Насправді, я і в Америці нічим особливо не займався, просто жив у великому будинку з басейном, мав дві машини, але нічого не робив. Тому переїхав до України з думкою, що, можливо, зможу чимось займатися тут.

Коли приїхав до Жмеринки в серпні 2011 року, я орендував квартиру своїх друзів, щоб подивитися, що на мене тут чекає, і перевірити, чи зможу звикнути до мови, культури та людей в Україні. Мало контактував з друзями і вирішив жити сам по собі. Я виходив до кафе у центрі Жмеринки, у них саме була літня тераса зі столиками, де я сідав і починав писати. У мене з’явилося певне натхнення, і я написав казку. І це був свого роду початок: «О, мабуть, я можу писати для людей, це добре».

З початку перебування в Україні Уолтер видав 5 власних книг, серед яких поетична збірка «Вставай, Україно», збірка оповідань «Історія одного солдата», інтерпретація творчості Шевченка в обрамлених прозових сюжетах та історично-фантастична трилогія «Дари» про долю дарунків, принесених волхвами для Ісуса Христа.

Уолтер захоплюється творчістю Тараса Шевченка, бере участь у міськрайонних конкурсах читців поезії, благодійних акціях на підтримку захисників України, а також багато спілкується із місцевими жителями про історію рідного краю. Він впевнено відповідає на запитання, за що так сильно полюбив Україну: «Я люблю Україну за її людей за її культурне надбання. Тут, в Україні, як ніде у світі, велику роль у суспільстві відіграє сім’я та родинні цінності. На жаль, в Америці все зовсім інакше. Україна має дуже великий потенціал бути лідером серед європейських країн», — акцентує Уолтер.

Варто зазначити, що біля будинку Уолтера Скотта встановлений український прапор і лише 4 липня його міняють на прапор Америки (День незалежності США). На початку листопада минулого року Уолтер не міг не виконати свій громадянський обов’язок, тому взяв участь у виборах президента Америки, що відбулися 3 листопада. Він отримав бюлетень електронною поштою, а дружина відправила листом через міжнародну пошту.

Через хворобу Уолтер втратив ногу. Але продовжує активно займатися спортом, любить куховарити, а найважливіше — у своїх книгах пробуджує національний дух українців, право бути вільними, сильними та незалежними!

Віталіна Володимирова