Гарячий роман закрутився в мене на відпочинку у Туреччині. Яка ж я була рада, що не втратила цю можливість поїхати відпочити. Бо лише там знайшла чоловіка, про якого мріяла все життя — так здавалось мені.
Він був, немов султан із турецького серіалу. А це мій ідеал краси. Як і всі дівчата, я дивилась серіал «Величне Століття». І мріяла, що колись мені пощастить так прилаштуватись у житті. Я хотіла вірити, що стану для когось султаною життя і житиму в розкішному будинку на березі турецького моря…
Ось і настав мій щасливий момент, бо турок, з яким я познайомилась, не шкодував для мене нічого. Дарував прикраси і водив у дорогі заклади. Заради зустрічі зі мною він приїжджав на Україну. Влаштовував мені романтичні вечори під турецьку музику. І вмовляв переїхати жити до нього. Признаюсь, я не роздумуючи погодилась. Бо розуміла, що це мій квиток у щасливе життя, у життя моєї мрії.
Така казка продовжувалась три дні після мого переїзду. Потім із свого розкішного будинку він завіз мене на якусь стару ферму. Дав робочий одяг, щоб переодягнутись. Забрав телефон та перевірив, чи в мене із собою немає грошей. Він просто знущався наді мною. Сказав, що моє місце тепер тут. Серед інших, таких, як я, яким від нього потрібні лише гроші. Виявляється, що на цій фермі працюють його колишні коханки, яких він, як і мене, привозив із різних країн світу. І як тільки йому набридали, він відправляв сюди на роботу. В рабство, як безкоштовну робочу силу. А через рік дозволяв їхати додому, ще й гроші на квиток дає. Ось такі у нього принципи.
Цілий тиждень я сиділа в куточку на тій фермі та просто плакала. Бо більше нічого не залишалось. Один із наглядачів побачив мене та пожалів. Сказав, що йому боляче на мене дивитись. Виявляється, він теж із України. Та вже більше пів життя працює на цій фермі. Я подружилась із ним, призналась, що всередині моєї сумки зашито 200 доларів. Попросила його дістати мені квитки на літак і допомогти втекти.
Весь наступний тиждень ми продумували план. Вночі він вивіз мене в аеропорт. Коли повернулась в Україну, я була найщасливіша в світі. Знайшла собі нову роботу, та ще рік ходила до психолога, аби забути те турецьке рабство.
Олена, читачка
