– Коли ми побачили, як вітають інших напередодні Дня Незалежності, як їм вручають премії, у багатьох працівників нашої лікарні та їхніх сімей здали нерви. Адже вони в той же час змушені сидіти у боргах, без грошей. Прикро й те, що коли ця ситуація закінчиться – ніхто не знає. Депутати намагаються рятувати лікарню, але питання фінансування зв’язує усіх по руках і ногах, – у відчаї працівники лікарні, а це 46 чоловік, звернулися до редакції газети “33-й канал”. І вони розповіли, як оббивали не один чиновницький поріг, та все марно. А керівництво лі­карні взагалі порадило писати заяви на звіль­нення. Мов­­ляв, вже завт­ра на ваше місце прийде 10 нових пра­ців­ників…

Лікарня у Новій Прилуці – не звичайний медзаклад, а з багатою історією. Створена ще за часів Пирогова. Її збудував пан Мерінг, котрий сам був медиком. А ще – вона чи не єдина в області, котра, відділившись від районної, “зависла” у перехідному періоді.

– У людей дійсно накипіло, і вони викликали мене як депутата для розмови, – розповідає депутат Турбівської громади Олег Габрієль. – Ні голови громади, ні керівника лікарні на місці не було. Як на мою думку, то люди, котрі зараз прийшли до влади, взагалі не мали на меті фінансувати цю лікарню. Вони хотіли її закрити, бо, ймовірно, хтось вже поклав око на це місце. Свого часу наша лікарня була приєднана до Липовецької районної лікарні. Її зробили підроз­ді­лом, хоча раніше працювала автономно. Людям не розповіли про те, що 1 квітня закінчується фінансування по старій системі, з центрального бюджету.

А ті лікувальні заклади, котрі не встигли зареєструватися і відкритися знову, залишаються без фінансування. Люди не розуміли, що, власне, відбувається. Тому ми, депутати, самі підняли питання, почали роз'яснювати все. А процедуру створення нової лікарні теж ніхто не пояснював. Це “дірка”, котру утворили самі законотворці. Отримавши потрібні консультації в Асоціації міст України, ми почали створювати лікарню, а широкий резонанс не дав можливості її знищити зовсім. Всіма силами громада заходилася робити ремонт лікарні, встановлювати пандуси. Кожен допомагав, чим міг.

...Та фінансування не буде аж до грудня. Працівники обурені. Ми теж переживаємо, щоб не втратити спеціалістів. Бо обладнання ми відстояли тоді, коли з Липовця приганяли вантажівки, щоб його вивозити...

Керівник лікарні Володимир Степаненко розповів:

– НСЗУ не надало нам пакет послуг. У цьому і вся проблема. Держава не передбачила норму, згідно з котрою може з'явитися така лікарня. Вона одна в області така: створена з нуля. Є ще Дашівська, котра відділилася від райлікарні ще кілька років тому. Відповідно, ніхто фінансування на нашу лікарню не заклав до бюджету. І раніше це неможливо було зробити. Після відокремлення від Липовецької райлікарні ми залишилися біднішими від церковної миші. А ще, крім цього, нам треба було зробити ремонт. Ми з нуля виготовляли всі документи: статут, ліцензії. Були на прийомі у департаменті охорони здоров'я. Вдалося вийти на МОЗ та НСЗУ і домовитись, щоб якось вирішити це питання. Пакети почнуть викидали з листопада, але до цього часу ще треба якось дожити... Так, я казав, що якщо в когось не витримують нерви, то пишіть заяви і шукайте інші роботи. Але мені буде дуже боляче. Адже я 20 років борюся за те, щоб ця лікарня існувала.

– Ну, зарплати не виплачені тільки за два місяці – червень і липень, а не за п'ять, – зауважив голова Турбівської ОТГ Ігор Соць. – Липовецька районна лікарня поставила нам ультиматум: або ми відокремлюємося самі і створюємо лікарню, або нас закриють. Ми вирішили разом з колективом, що лікарню маємо зберегти. Я пояснював, що може виникнути такий період, коли будуть затримки з зарплатами. Всі потрібні документи для отримання пакетів НСЗУ ми підготували. Нам залишається тільки чекати на виняток. Бо не тільки наша лікарня опинилася у такій ситуації. В Україні є ще чимало таких.

Що ж до зарплат, то ми будемо виплачувати медикам матеріальну допомогу. За два місяці ми борги погасимо, знайдемо можливість. А закривати лікарню ніхто не збирається, ми вклали в неї дуже багато праці і спонсорських грошей, щоб заклад нормально функціонував. Ми не могли закласти в бюджет гроші на медицину, бо її на той час не було. З самого початку держава не продумала цей момент, бо можна було б на перехідний період передбачити для медпрацівників якісь субвенції.

Коли верстався номер газети, стало відомо, що депутати Турбівської громади виділили для медпрацівників 800 тисяч грн матеріальної допомоги. Це компенсує хоч якусь частину зарплати. Всі в очікуванні грудня. Чи підуть зарплати медикам, які не тільки лікують жителів села, але й борються з пандемією?

Тетяна КОНДРАТЬЄВА