Можливо, в когось і викличе подив моя історія. Та все, що розповідаю, кипіло у моїй душі роками.

Ще зі школи всі подруги закохувались і виходили заміж. А я все відшивала кавалерів. Як кажуть, ціни собі не могла скласти. Все чекала, що зустріну того, хто підкорить моє серце і буде добиватись мене. Хотілось казки, як у мультиках про принцес. Але не склалось.

Вперше вийшла заміж в 22 роки за свого одногрупника. Він був хорошою людиною. Та наше життя пішло коту під хвіст. Він любив випити, а потім і почав заходити в запої. Тому до 25-річного ювілею найкращим подарунком стало розлучення.

За два роки я знову знайшла собі непоганого – був технологом на заводі. Там хороша зарплата та престижний статус. От і не роздумувала – одружились. За рік народила пер­вістка-синочка. Ми ні в чому потреби не знали, але чоловік почав гуляти. Як і всі “великі” начальники. По три коханки на місяць змінював. Казав у п’ятницю, що йде у баню, а повертався у вівторок, та ще й після зміни. Це вже була якась каторга, а не життя. Тому і з ним нічого не склалось.

А третім був сусід, теж розлучений. І працьовитий, і добрий, любив мене ще зі школи. Такий, що по господарству допоможе і грошей за потреби дасть. Він мені операцію оплатив і сина допомагав учити. Та розуміла, що між нами немає ніяких почуттів. Так було образливо, що вік прожила і навіть ні разу не закохалась… Тому і вирішила зареєструвалась на сайті зна­йомств. Думаю, як не кохала, то хоч попереписуюсь, щоб отримати нові відчуття.

Так проводила свої вечори – за комп’ютером, у листуванні із незнайомцями. Все проходило повз, я просто розважалась, коли відповідала на повідомлення. Та один настільки серйозно захопився моїми словами у мережі, що домагався зустрічі вживу. Я відмовлялась, та наше спілкування тривало більше як пів року. Щодня він надсилав мені картинки «Добрий ранок» та писав теплі слова перед сном. На 8 Березня надіслав подарунок – французькі парфуми та букет із 101 троянди. Як же приємно мені було в той момент! Такого щастя я давно не відчувала.

Я погодилась на зустріч, і коли побачила його вживу, то думала, що дар мови втрачу. Він справжній красень – високий, спортивний 55-річний військовий. Його дружина померла, а дітей так і не було. Все життя цей красень провів на службі. Я навіть повірити не могла, що зможу так радіти зустрічі.

З часом я почала приходити в гості та залишатись на ніч. Стосунки ми приховували, бо я ж одружена. А він всього лише мій коханець. Та щодня, дивлячись на свого чоловіка, я розуміла, що ми чужі, хоч і провели майже десять років разом. Я була йому вдячна, але дні з Михайлом подарували мені більше радості та щастя, аніж роки із іншими чоловіками. Правду кажуть, жінки розцвітають від кохання. Я помолоділа, почала частіше в перукарню ходити, на манікюр та масаж – він оплачував. Відчувала себе щасливою.

Та от, у сім`ї нічого не клеїлось. Чоловік був постійно злий на мене і запідозрив, що щось іде не так. Одного разу добрі люди донесли у вуха, що бачили мене «не одну». Він напився і почав влаштовувати домашню розправу. Спершу кричав, а потім лупцював мене прямо на кухні. Зривав прикраси з тіла, кричав, що тепер знає, звідки коштовні подарунки.

Мій ранок, після того жахливого дня, почався в лікарні зі струсом мозку. Я розуміла, що страшне побоїще було розплатою за зраду. Невдовзі ми розлучились. І я переїхала жити до коханого чоловіка, якого зустріла тільки в 50. Тому, дівчата, не засмучуйтесь, всі жінки кохають лише раз. Хтось у 16 років, а хтось, як я, у 50. Та все ж кохають.

Софія Копач