Така любов буває раз в житті. Можливо, і не у кожного. Та про свою я хочу розповісти, щоб інші не робили моїх помилок — не крутили романи з одруженими. Бо з цього нічого хорошого не вийде.

Мова йде про мій роман з учителем. Все закрутилось, коли я ходила у 10-й клас. До того я була просто закохана в нього. Бо з самого дитинства я, як і кожна дівчина, мріяла про одруження. Уявляла своє весілля, мріяла про нареченого та навіть малювала весільну сукню на уроках. Я створила собі образ ідеального чоловіка.

Тому інших до себе навіть підпускати не хотіла. Не ходила на побачення та дискотеки. Все чекала його — мого ідеального… із мрій. Та, коли подорослішала, це був 9 клас, я усвідомила, що ще навіть не цілована ні разу. І це тоді, коли вже всі мої подруги мали серйозні стосунки. Змирилась із тим, що чоловіка, про якого мрію, знайти буде таки нелегко. Та була впевнена, що зустріну його. В цей час до нас в школу прийшов працювати новий вчитель фізкультури. Високий, смаглявий, підкачаний. Такий, як я мріяла. Та тільки він був одружений. І вже мав маленького синочка… Мене це не зупинило. З першого нашого спільного уроку я зрозуміла, що це той чоловік, про якого мрію. Значить, за будь-яку ціну він має стати моїм.

Я обрала тактику і почала діяти. Кожної перерви я приходила до нього у підсобку. Типу, мені потрібні були його поради. Попросила допомогти із фізичною підготовкою до вступу. Вигадала, що збираюсь вступати у військове. Тому займались ми декілька разів на тиждень після уроків. Це була зима, темніло на вулиці рано. Тому я ще і просила провести мене додому.

Одного разу чекала його на тренування під вечір. У спортзалі вимкнула світло, запалила свічки. Він прийшов, спершу подивився на мене зневажливим поглядом. А потім притиснув до себе та почав цілувати. Після сексу він зрозумів, що у мене — перший. І в нас закрутився справжній роман.

Мене не хвилювали його дружина та син. Я думала лише про нас… і відчувала, що це взаємно. Коханцями ми були п’ять років. Потім я завагітніла. А він примушував робити аборт. Розуміла, що дитячі ігри вже закінчились. Тут потрібно робити серйозний вибір. І я народила красуню донечку. Хоч вже і не була поруч із коханим, та всім серцем сподівалась, що він повернеться.

За місяць після пологів мені сказали, що він звільнився зі школи, переїхав у інше місто. А я його чекала та ще десять років не могла спілкуватись із іншими чоловіками, бо вірила і молилась, щоб він до мене повернувся. Але марно…

Тетяна Базюк,
читачка