– Ружа Чацька була донькою Фелікса Чацького. А Фелікс був сином Беати та Міхала Чацьких, які володіли маєтком у Серебринцях, що біля Могилева-Подільського, — розповідає вінницька громадська активістка Таїса Гайда, яка досліджувала історичну спадщину цього села. — Ружа народилась у Білій Церкві. Знала чотири іноземних мови, була дуже талановитою, гарною, одягалась зі смаком, прекрасно танцювала і мала усі шанси прожити звичайне життя багатої аристократки.
Але коли їй було 22 роки, сталась трагедія. Ружа любила кататись на конях. Кінь скинув її під час їзди, вона травмувалася і втратила зір. Але втрата зору стала для неї не трагедією, а новою можливістю. Адже саме вона стала опікуватись сліпими людьми. Адаптувала шрифт Брайля для поляків.
Створила спільноту, яка опікувалась людьми з вадами зору. Вчила їх читати і різним ремеслам. Вважала, що вони можуть бути повноцінними членами спільноти. Була впевнена, що головне її завдання — побудовати таке суспільство, у якому незрячі люди будуть отримувати гідну роботу і відповідне ставлення.
У 1918 році Ружа вирішила прийняти обітницю. З того часу отримала нове ім’я — сестра Ельжбета. Повернулась до Варшави, де заснувала власне згромадження сестер-францисканок, які опікувались незрячими людьми. Під Варшавою у невеличкому селі Ляски організувала майстерні, де на верстатах працювали дорослі незрячі, дитячий садок, школу, брайлівську бібліотеку, а також відділ опіки над незрячими вдома.
Під час ІІ Світової війни була поранена і втратила око.
Під час війни і після неї продовжувала займатись людьми з інвалідністю до 1950 року. Важко хворіла і відійшла від справ. Померла у 1961 році. Тепер зарахована як праведниця до когорти блаженних. Її називають незрячою матір’ю незрячих.
Цю історію Таїса Гайда повідомила громадськості, щоб привернути увагу до неймовірно красивого палацу у Серебринцях. Місцеві активісти та волонтери вирішили зібрати кошти на проєктно-кошторисну документацію для відновлення палацу та оформлення земельної ділянки під ним. З цією метою там проводять фестиваль-планер художників.
У ньому взяли участь відомі художники — заслужений діяч мистецтв Леонід Гринюк, заслужений художник України Юрій Кафарський, Крістіна Жілінскайте, В’ячеслав Постернак, Євгеній Понагайба, Олександр Пелешко, Людмила Сорочинська та скульптор Микола Крижанівський. Частину своїх робіт митці готові продати, щоб зібрати кошти для палацу. Решту — віддадуть у місцеву школу, будинок культури.
– Палац Чацького — пам’ятка національного значення кінця 18 століття. Збудована у стилі класицизму, — каже головний архітектор Вінниччини Олександр Рекута. — Але нині у маєтку облуплені стіни, дірки в стелі і підлозі, немає вікон і дверей. Бруківку, якою вкладали підлогу, розікрали…
У різні часи маєток використовували з різною метою. Коли був колгосп, то використовували як адмінспоруду, тут були сільська рада, пошта, бібліотека.
– Востаннє палац ремонтували на початку 90-х. Тоді замінили дах і укріпили металевими балками міжповерхове перекриття, — розповідає Оксана Сірант. — На реставрацію палацу потрібен не один мільйон гривень. Остаточну суму можна буде озвучити після того, як об’єкт внесуть до державної програми фінансування.
Волонтери створили сторінку палацу у соцмережах. Там розповідають про його історію, публікують світлини, на яких видно, як руйнується будівля.
А щоб привернути увагу світової громадськості до руйнації архітектурної пам’ятки, навіть написали листа 46-му президенту США Джо Байдену. Бо маєток Чацького у Серебринцях є копією Білого дому у Вашингтоні. У листі автори не лише описують історію маєтку, але й запрошують Джо Байдена в гості.
Усі бажаючі допомогти у реставрації 200-річного палацу можуть зробити свій посильний внесок у цю благородну справу.
Карта ПриватБанку: 5168 7573 8168 1149 на ім’я Марія Філіпішена. Призначення платежу: Палац Чацького
Людмила ПОЛІЩУК
