Сьогодні Вінницько-Барська єпархія Православної Церкви України вшановує Барську ікону Божої Матері, яка протягом ось уже 300 років являє чудеса зцілення й милості Божої до всіх стражденних, які приходять до неї у своїх скорботах та молитвах.

У пресслужбі єпархії розповідають драматичну історію цієї святині. З XVII століття цей образ перебував на Поділлі в Барському чоловічому православному монастирі, зведеному в непрохідному лісі. Але монастир розорили поляки.

У XVIII столітті уніатські ченці відродили монастир у самому місті Барі. Головною святинею монастиря була ікона Богородиці візантійського письма.


У 1837 році Барський уніатський монастир став православним. Після численних зцілень і чудесної допомоги по молитві до Богоматері «Барська» ікона стала відома далеко за межами України.

У 30-х роках ХХ сторіччя Свято-Покровський, на той час уже жіночий монастир був закритий, а його насельниці вигнані. Чудотворний образ черницям монастиря вдалося врятувати. Черниці Серафима, Амвросія й Гавриїла сховали ікону під підлогою будинку, де вони оселилися після закриття монастиря. Під спудом древній образ перебував до 90-х років ХХ століття.

Останньою охоронницею чудотворної святині стала матінка Гавриїла. По старості вона вже не мала сил укривати ікону, тому віддала її протоієрею Володимиру Мінаєву.

У селищі Дачне на Одещині древню святиню встановили в окремій кімнаті будинку священника, де вона замироточила.

В 2000 році прийшов час віддавати ікону Божої Матері в місто Бар. Ікону привезли в місто Бар і хресним ходом принесли у Свято-Успенський собор, де її встановили в особливому кіоті біля іконостасу.


У 2002 році «Барська» ікона, яка потемніла від часу, обновилася – посвітліли лики Божої Матері, Спасителя, стали видні руки й вінець на главі Богородиці.

12 січня 2011 року з благословення митрополита Симеона (тоді - архієпископа Вінницького і Могилів-Подільського) ікона була перенесена з Успенського собору м. Бар до відродженого Барського жіночого монастиря. Перенесли ікону урочистою хресною ходою всього духовенства Вінницької єпархії і численних вірян на чолі з владикою Симеоном.