Його серце, нирки та печінка врятували життя чотирьом юним пацієнтам. Операцію у Вінниці провели світила української хірургії

Ця новина стала головною подією минулого тижня. Все розгорталося на очах вінничан і викликало захоплення від злагоджених дій лікарів, поліцейських і усіх небайдужих людей. Донором став 37-річний мешканець Хмільника — пацієнт Вінницької обласної клінічної лікарні ім. Ющенка.

Внаслідок нещасного випадку чоловік отримав відкриту черепно-мозкову травму. Вона виявилася несумісна з життям, і невдовзі лікарі констатували смерть мозку. А рідні погодилися на те, щоб його органи врятували інших па­цієнтів.

Вилучення відбулося у операційній лікарні Ющенка. Ось, що про це повідомив завідувач реаніма­ційним від­діленням та трансплантолог-координатор Олег Юрійович Бороденко:

- Ми стараємося вилікувати кожного, але якщо потрапляють важкі пацієнти молодого віку з інсультом або черепно-мозковою травмою, ми можемо розглядати таких хворих як понтенційних донорів. Це був перший випадок донорства у Вінницькій області, тому весь процес був дуже відповідальним та копітким. Встановлення смерті мозку — це колегіальне рішення. Нейрохірург, невролог, реаніматолог і медичний директор після цілого ряду обстежень — чи збережені стовбурові рефлекси, чи пацієнт непритомний, чи не дихає самостійно – ставлять відповідний діагноз. Головне — вловити момент, коли пацієнт перейшов термінальну кому, але ще не помер.

В понеділок, о 18-й годині, ми констатували смерть мозку цього пацієнта. Я зв’язався з Києвом, там є спеціальний центр, який координує питання трансплантації органів. Вніс в електронну систему необхідні дані про донора. Передали аналізи крові на Київ для того, щоб перевірити сумісність між донором та реципієнтами.

Для вилучення серця приїхав директор Інституту серця Борис Тодуров зі своїми анестезіологами та асистентами. Для вилучення нирок — два урологи з «Охматдита» та бригада з клініки «Оберіг» за печінкою.

- А як ви підтримували роботу необхідних органів, поки не прийхали трансплантологи зі столиці?

- Це було моє та чергового лікаря основна завдання. Буквально не відходили від пацієнта всю ніч. Слідкували за тиском, проводили штучну вентиляцію легенів. Від констатації смерті мозку до операції трансплантації минуло більше 12 годин. Вертольоти вночі не літають, тому довелося чекати до ранку. А у вівторок зранку затрималися на годину через туман у Києві. Операцію почали вже після 10-ої години 28 вересня.

- А хто вмовив рідних донора на таку благородну справу?

- Я з ними спілкувався. Пояснив дружині та сестрі, що травма несумісна з життям. Чоловік ремонтував машину, одна деталь відлетіла, здається, від двигуна, і через орбіту ока потрапила у головний мозок. Його привезли до нас з п’ятниці на суботу. Він ще був з елементами свідомості. В суботу — в комі, в неділю — у глибокій комі, перестав самостійно дихати, але ще були ознаки мозкової активності. А в понеділок уже констатували смерть головного мозку. Разом з дружиною був родич-анестезіолог. Він допоміг переконати, що дійсно шансів вижити у хворого немає. А якщо погодяться на донорство, то серце любимої людини буде жити в іншому тілі. Ми ще тоді не знали, що це буде дитина. Розглядалися два варіанти — доросла людина і маленька дівчинка, залежно від того, чи підійде серце дорослого для дитини.

Я вперше говорив на таку тему з родичами, не знаю, де знаходив слова. Напевно, тим чотирьом дітям було на життя. Бо й родичі погодилися, і склалося все дуже благополучно.

- Якщо батьки дітей, яким пересадили органи донора, захочуть подякувати його родичам, як їх знайти?

- Рідні дуже просили не афішувати їхні імена та контакти. Навіть для родичів реципієнтів. Можливо, пройде час і вони переосмислять таке рішення, але поки що так...

Директор Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. Ющен­ка Софія Кучерук розповіла, що для бригад трансплантологів у їхній лікарні скрізь була «зелена дорога»:

- Коли було ухвалено в Україні закон про трансплантологію, було визначено, що на донорство заходить три вінницьких лікарні — лікарня швидкої медичної допомоги, наш заклад і обласна Пироговська лікарня. То ми ввели окрему посаду трансплант-координатора. Наказом по лікарні був створений консиліум для ді­агностування смерті мозку. Коли стало зрозуміло, що у нас є па­цієнт на донорство, були задіяні всі сили та засоби, щоб операція відбулася успішно. Колеги з Києва від­значили високий рівень на­шої ор­ганізації. Все відбувалося, як в американському фільмі — гелікоптер, поліція, медичні бригади — всі працювали злагоджено. Дуже пишаємося, що причетні до такої великої та благородної справи.

Про реципієнтів вінницького донора стало відомо згодом. Борис Тодуров на своїй сторінці у Фейсбуку повідомив, що довго шукали донора серця для 12-річної Маргарити — найменшої дитини, котрій в Україні робили трансплантацію серця. Тому лікарі хвилювалися, чи вміститься серце дорослого чоловіка в маленьких грудях дівчинки. Але орган 37-річного вінничанина виявився відповідного розміру для організму дитини.

Донорське серце транспортували вертольотом Нацполіції, бо «придатним» орган залишається лише до 4-х годин. Тому для того, щоб забрати цінний вантаж, на спортмайданчик Вінницького медичного коледжу ім. Заболотного приземлився вертоліт, який за 50 хвилин доправив найцінніший вантаж до Інституту серця. Маргарита першою отримала донорський орган.

На щастя, трансплантація серця пройшла успішно. Борис Тодуров вийшов з операційної і сказав стривоженій мамі: «Серце б’ється». Як повідомила засновниця ГО «Всеукраїнська платформа донорства iDonor» Ірина Заславець, Маргарита — друга дитина, котра отримала серце від посмертного донора. Першу пересадку серця зробили у Львові 21 вересня.

Згодом нирки вінницького донора пересадили двом дітям — 14 і 17 років, які перебували у київському «Охматдиті», а печінку – 17-річній пацієнтці клініки «Оберіг», яка місяць перебувала у критичному стані в реанімації.

Вінницька область увійшла до Єдиної інформаційної системи трансплантації, яка і визначила пари «донор-реципієнт» для проведення операцій. А Він­ницька обласна клінічна лікарня ім. Пирогова навіть отримала ліцензію на трансплантологію.

У лікарні зможуть пересаджувати нирки, серце, легені, печінку та стовбурові клітини. Найдорожче з-поміж органних трансплантацій буде коштувати пересадка печінки — 855 039 грн. Дорожче за неї тільки трансплантація стовбурових клітин — понад 1 млн грн. Наразі разом з віцепрем`єром Михайлом Федоровим та Комітетом ВРУ з питань здоров’я нації Борис Тодуров працює над тим, щоб кожен з 7 міль­йонів українців, зареєстрованих у «Дії», міг за декілька натискань на екрані смартфону дати добровільну згоду стати донором. І дуже сподіваються, що потрібний закон буде прийнятий ще до кінця цього року.

Тим часом директор ще одного провідного лікувального закладу, де врятували вже не одне життя, Вінницького кардіологічного центру Володимир Гладких розповів про операції на серці, які уже проводяться на Вінниччині:

- З початку цього року на базі нашого кардіоцентру було проведено 75 операцій на відкритому серці. Всього за час існування лікувального закладу ми провели понад 250 таких операцій. Операції з пересадки серця в наших умовах можливі, і ми маємо на меті приступити до них вже з наступного року. Поки що готуємося отримати потрібні ліцензії.

Всі ці події відбувалися саме у Всесвітній день серця і напередодні Всесвітнього дня медика. Знаково і хвилююче. Українська медицина вкотре показала високий рівень, і Вінниця вже має в історії вітчизняної трансплантології свою сторінку.

Коли верстався номер газети, нам вдалося поспілкуватися з однокласником донора з Хмільника. Він повідомив, що його товариш займався транспортними перевезеннями. Того фатального дня ремонтував машину, працював болгаркою, яку розірвало в його руках і осколок диску на великій швидкості залетів в око. Його спочатку хотіли госпіталізувати в Хмільницьку ЦРЛ, але звідти відправили у Вінницю.

У чоловіка залишилось двоє дітей.

Читачі із Хмільника повідомляють, що донора звали Олександр. Земляки його запам’ятають, як людину з великим серцем...

Коли номер  "33-го каналу" вже вийшов у світ, стало відомо, що  юну пацієнтку, котрій пересаджували донорську печінку, врятувати не вдалося...

Тетяна КОНДРАТЬЄВА
Людмила ПОЛІЩУК