Всього лиш двадцять тижнів до весни…
Мелькають дні в чуднім калейдоскопі.
Так важко прокидатись восени
І бігти десь в життєвому галопі.

Коли ще вчора сонечко пекло,
Засмагою нам фарбувало плечі,
Сьогодні листям стежку замело
І в небі клин заклекотів лелечий.

Всього лиш двадцять тижнів до весни…
Зберу собі з горобини коралі,
Туманом осінь вкриє мої сни
І дні переплете вузлом сизалі.

Я вранці перехожому всміхнусь,
А з іншим мовчки дощиком поплачу.
Від вітру безпощадного пригнусь
І випрямлюсь, бо вірю я в удачу.

Останні трави покладу у чай
І запашного меду від печалі.
У кожнім дні є ниточка повчань.
Як Аріадна, йду за нею далі…
Всього лиш двадцять тижнів до весни…

Алла Вітвицька