28 жовтня в Україні будуть відзначати День бабусі і дідуся. Отже, кожен з нас буде мати нагоду віддати частку невідплатного боргу нашим найдорожчим і найближчим людям.

Роблю таку несміливу спробу і я.

На печі у бабусі —
Скільки ж літ тому є –
На старому кожусі
Спить дитинство моє…
Сивий січень сердито
Крутить вус за вікном,
Сходить тісто, накрите
Полотняним рядном.
Ще свої володіння
Стереже зимня ніч.
Та ласкавим промінням
Посміхається піч.
У горнятах слухняно
Закипає вода,
Миє лапку старанно
Наша Мурка руда.
На столі у макітрі –
Тертий мак до куті.
Пахне хлібом в повітрі –
Найсмачнішим в житті.
На стіні — візерунки
Вогняних мерехтінь,
Дивовижні малюнки
І — бабусина тінь…
Підійшла тихо-тихо
Берегиня проста –
Лиш Різдвяна молитва
Шелестить на устах …
Крізь ранкову дрімоту
На нагрітій печі
Чую лагідний дотик
На своєму плечі…

Сон цей завжди зі мною –
Серед злих завірюх —
Теплий дотик зимою
Дорогих мені рук.
Просинатись боюся,
Коли сниться одне –
Гладить, гладить бабуся,
Як в дитинстві, мене …

P.S. Ці рядки ніколи не були надруковані, і я буду сердечно вдячний, якщо ви знайдете можливість розмістити їх на сторінках газети.

З повагою, Андрій Заєць
с. Кожухів — м. Аугсбург