Своєю щирою сповіддю хочу поділитись із читачами «33-го». Бо нарешті позбулась і залежності, і страхів, які завжди були поруч зі мною..

Все почалось, коли мені було тільки 14 років. Тоді я вперше спробувала наркотики. Це була легенька травка. Один із друзів запропонував перед дискотекою «покурити», щоб потім настрій був веселіший. Спробувала, та зізнаюсь, що ніякого кайфу не отримала. На наступний день товаришу сказала: «Мене не бере! Що зі мною не так?» Він засміявся та заявив, що з першого разу «не бере» нікого. Потрібно ще раз. Звісно, мені було дуже цікаво. Тому спробувала ще раз. Коли отримала перший кайф, хотіла, щоб це відчуття не закінчувалось. Але на ранок від задоволення залишився лише головний біль…

Товариш продавав травку. Йому було 17 років. Та мені, як подрузі, декілька місяців давав курити безкоштовно. Подобалось, я насолоджувалась. Та лише зараз розумію, що він мене просто «підгодовував» — присаджував на легку наркоту. Згодом стала купувати у нього за пів ціни, потім дорожче. А через рік викрадала в батьків гроші, щоб лише купити «шмаль» — так говорять на травку.

Я була сама не своя. Хотілось все більше і більше. Тому познайомилась із компанією дорослих чоловіків — авторитетів нашого району. Я розуміла, що вони кришують наркотичний бізнес у нашому місті. Хотіла стати їхньою подругою. І мені вдалось. З ними спробувала «фєн» — наркопорошок та «кольоса»- таблетки для ейфорії.

Здавалось, ніби щастя буде вічне. Та один із них почав приставати до мене. Я була під наркотиками, тому не хотіла відмовлятись. Вже в ту ніч ми переспали, і він став моїм першим чоловіком. Важко усвідомити, але так, у мої 15 у мене був коханець, якому було 32 роки. Був одружений. Та це не заважало йому бути зі мною як із коханкою.. Ми разом курили, вживали та насолоджувались... Одного разу посварились, також через наркотики. Бо не хотів давати більшу дозу..

Був розлючений. Очі просто набирались кров`ю. Побив мене, почав знущатись та ледь не задушив. Я змогла вирватись... Прибігла додому та майже добу не вставала із ліжка. Трусило, кидало в піт та все тіло боліло через побої.. Коли ж я відійшла від наркотичного сп`яніння, то зрозуміла, що наробила багато дурниць. Вирішила позбавитись наркотиків та більше ніколи не вживати їх.

Та ледь мені стало краще, як мої «друзі» — місцеві братки — почали мене переслідувати та погрожувати. Вони залякували навіть моїх рідних та батьків. Вимагали сплатити борг за насолоду... Мені заявили, що я маю тепер працювати на них, аби розрахуватись за «годування» наркотиками. Це було шоком для мене. Та заради безпеки рідних я була вимушена погодитись. І більше місяця була рабинею наркоторговців. Робила все, що скажуть. Розносила закладки для покупців. І сама ставала тією, що наркотиками «підгодовує» інших..

Я вже не вживала, та розуміла, що нічим хорошим це не закінчиться, тож зібралась із силами та пішла в поліцію. Правоохоронцям я розповіла всю правду та просила, аби вони мене захистили. Більше місяця розробляли спеціальну операцію для того, щоб уберегти мене та інших підлітків від наркотиків. І все ж вдалось. »Братки»- авторитети про мене просто забули. А згодом і вітатись перестали... Пройшов час, а разом з тим і мої страхи. Тепер розповідаю свою історію, як приклад іншим. Щоб не повторювали моїх дурниць.

Наталія, читачка