Чому спецназівці, еліта ЗСУ, демобілізовуються, бо не знаходять себе в армії?

Цей приклад красномовний.

29 жовтня в останню путь провели військового вінничанина. Віктор Парандюк пройшов жахливі бої під Авдіївкою. З 2015 по 2017 рік захищав нашу країну на Сході. Лише зараз планував одружитись та повертався додому із заробітків у Польщі.

В жахливій автотрощі розбились разом із нареченою Катериною. Дівчина загинула на місці, а він – через декілька годин на операційному столі.

– Я знаю Вітю багато років. Окрім служби, нас пов’язувало багато іншого. Ми виросли в одному районі, а наші батьки працювали разом. Він був хорошою, щирою та світлою людиною. Жахлива трагедія стала шоком для всіх.., – розповідає волонтерка Юлія Щербань.


– З ранніх літ він був дуже працьовитим та розумним. Служив у спецназі. Потім їздив на заробітки. Навіть пройшовши бої під Авдіївкою, залишився живий і ніколи нічого не вимагав у нашої держави. Завжди казав, що війна — це його власний вибір. І йому ніхто нічого не винен. Після повернення додому у нього була важка реабілітація. Пам`ятаю, як він казав, що не може нормально спати. Постійно сняться кошмари... І це зрозуміло, адже частину свого життя і своє здоров`я він віддав за захист нашої країни від ворога.

Розумів, що потрібно працювати. Познайомився із чарівною дівчиною Катериною. Вони жили разом та мріяли одружитись. На заробітки також поїхали разом. Востаннє були дома у Вінниці півтора року тому. І ось їхали відвідати батьків, але трагічно загинули в автотрощі на Тернопільщині. Поховали нашого героя біля батька. В останню путь проводжали з почестями. Вічна пам`ять герою...

– Хочу наголосити, що кожен ветеран АТО має право на почесне поховання. Закликаємо рідних не боятись відстоювати свої права, – каже Юлія Щербань – учасниця бойових дій, голова ветеранської громадської організації "Ведені серцем".

Ця автотроща розкрила ще одну проблему – чому спецназівці, еліта ЗСУ, не продовжують контракти. А звільняються із армії та їдуть на заробітки за кордон. Невже не краще зацікавити їх служити і далі, щоб не втратити кошти на навчання недосвідчених. Може, тоді і не сталась б ця трагедія. Вічна пам’ять герою, співчуття рідним.

Cофія Копач